Статті

Permanent URI for this collectionhttps://elar-kingu.kyiv.ua/handle/123456789/155

Browse

Now showing 1 - 20 of 27

Гламурний контент у сучасних ЗМІ як криміногенний фактор
(Класичний приватний університет, 2021) Градецька, Н. ; Курило, О. ; Gradetskaya, N.; Kurylo, O.
У статті розглянуто механізм впливу сучасних мас-медіа на злочинність. Констатовано, що засоби масової інформації, як і інші соціальні фактори, не можуть не впливати на стан злочинності в суспільстві. Стверджується, що ЗМІ створюють характерні для сучасної масової культури особистісні взірці та норми поведінки, які впливають на їх ціннісні орієнтації й поведінку дітей та молоді. В результаті популяризації субкультури «гламуру» сучасні мас-медіа нав’язують певні стереотипи зовнішності і поведінки, культивують так зване «модне» споживання. Подібний контент часто використовується для маніпулювання суспільною свідомістю, розмиває ціннісні та моральні орієнтири у суспільстві і тим самим сприяє аморальному і криміногенному впливу на особистість. Наголошується, що «гламуризацію» та «модне» споживання значно простіше нав’язати молоді, яка більш сприйнятлива до всього нового і не має чітких власних моральних цінностей. Зробити це просто, коли у молодих людей низький рівень освіти, обмежений світогляд, низька здатність зрозуміти і осмислювати те, що відбувається; відстоювати власні переконання та ідеали. З’ясовано, що механізм криміногенного впливу ЗМІ на злочинність являє собою сукупність латентних (неусвідомлюваних особистістю) впливів, які спрямовані на емоційно-поведінковий та когнітивний стан людини і сприяють особистісній криміналізації і віктимізації, що за певних факторів (внутрішніх і зовнішніх) детермінує злочинну поведінку. Гламурна субкультура як детермінанта злочинності полягає в тому, що вона, з одного боку, безпосередньо пов’язана і з індивідуальними особливостями людини, і з соціальними умовами її життя, одночасно істотно впливаючи на них; з іншого боку, створює благодатний ґрунт для злочинної поведінки і часто є його мотивом. Також у статті розглянуто запобіжні можливості та антикриміногенний потенціал ЗМІ. Зазначено, що мас-медіа мають сприяти досягненню цілей кримінологічної безпеки: коли сенсаційність, рейтинговість та комерційний інтерес відходять на другий план, а домінуючою мотивацією стає запобігання злочинності.
Значення розвитку індивідуальних здібностей в системі вищої школи в аспекті самореалізації особистості
(Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління, 2021) Матвєєв, Віталій Олексійович; Matveev, Vitaliy
В статті аналізуються ситуація, в якій знаходиться сучасна Україна, та негативні чинники, які заважають її успішному розвитку. Вказується на те, що пандемія коронавірусу поглибила кризові явища економічного та культурно- політичного життя громадян в усьому світі, в тому числі в Україні. Зокрема це стосується проблем навчання у вищий школі. Оскільки без розвитку дистанційного навчання обійтися на даний час просто неможливо, то автор статті намагається чітко оцінити, які є позитивні і негативні моменти цього процесу. Він вказує на ту небезпеку, яка криється в переході (особливо це стусається молодих людей) в так звану «віртуальну реальність»В статті вказується, що проблема розвитку індивідуальних здібностей людини або, іншими словами, проблема самореалізації, на даний момент являється однією з кардинальних проблем сучасності, що потребує не тільки ґрунтовного дослідження, але й активного впровадження в життя.Автор наполягає на тому, що відсутність цілісної національної системи самореалізації особистості розвиток нашої країни в усіх його напрямах. Іншими словами, розвиток суспільства та індивідуальний розвиток людини відносяться один до одного як загальне до конкретного і взаємообумовлюють, взаємовизначають та взаємодоповнюють один одного. Автор також намагається проаналізувати таке неоднозначне явище, як «трансгуманізм», який отримує досить значну популярність серед інтелігенції. Порівнюється гуманізм і трансгуманізм. Вказується, що трансгуманізм може нести в собі загрозу для існування людства, оскільки питання чи збережуться в цій філософсько-психологічній течії гуманні засади є відкритим. Робиться висновок, що перед школою (а особливо - вищою) стоїть нелегка проблема відповісти на всі виклики, що стоять перед нею, бо саме вона виховує громадян майбутнього. Автор намагається довести, що назріла необхідність переходу вищої школи від екстенсивного шляху формування знань (який, в основному, полягає в їх засвоєнні на логічному рівні) до інтенсивного, який полягає в застосуванні передових технологій розвитку здібностей самої людини, тобто надання студентам цілісної системи самореалізації особистості.
Організація позитивного впливу службового мікросоціального середовища на розвиток педагогічної культури молодих офіцерів
(Науково-дослідний інститут публічного права, 2022) Зелений, В. І.; Zelenyi, Volodymyr
Великий вплив на формування і розвиток особистості військовослужбовця, його якостей, крім загального соціального середовища, має “мікросередовище”, тобто конкретне безпосереднє оточення. Це родина, школа, товариші, знайомі, різні колективи і т.д. Безпосереднє середовище, в якому живе і працює офіцер, неоднорідне. В ньому завжди є основи дійсного, залишки минулого і зародки майбутнього. Для переважної більшості офіцерів внутрішніх військ характерні сприятливі умови служби, які допомагають їх розвитку і всебічної підготовленості. Але іноді життя конкретного офіцера протікає в колективі, що не відзначається повагою та уважним ставленням людей один до одного. Метою статті є дослідження впливу “мікросередовища” на особистість, адже воно разом з диференційним підходом до виховання конкретної особистості є найбільш важливими умовами, які необхідно враховувати у процесі розвитку педагогічної культури офіцера внутрішніх військ. З’ясовано, що ефективність самостійної роботи обумовлюється низкою педагогічних умов, серед яких особливе значення має позитивне і свідоме ставлення офіцера до питань формування педагогічної культури, наявність у нього установки на самовдосконалення; знання основних положень педагогіки і психології, в тому числі про сутність і значення педагогічної культури; знання самого себе, критичне ставлення до недоліків в особистому розвитку, вміння аналізувати і об’єктивно оцінювати свою поведінку; наявність високоморального ідеалу, позитивної і культурної поведінки начальника; оволодіння певними способами, прийомами і методами роботи над собою і їх систематичне застосування відповідно до особистої програми самовдосконалення; облік і оцінка досягнутих результатів; постійне керівництво самоосвітою і самовихованням з боку старших начальників, офіцерської спільноти шляхом забезпечення єдності мети в вихованні і самовихованні, позитивної мотивації і вирішенням інших педагогічних завдань. Зроблено висновок, що важливими напрямками формування умінь і навичок культурної поведінки у офіцерів в військовій частині внутрішніх військ є комплексне, цілеспрямоване застосування системи методів і засобів педагогічного впливу з урахуванням індивідуальних особливостей, умов та всіх інших факторів, які впливають на особистість офіцера, на його поведінку, а також самостійна робота офіцера над собою.
Педагогічна культура як предмет дослідження військової педагогіки
(Науково-дослiдний iнститут публiчного права, 2022) Зелений, В. І.; Zelenyi, Volodymyr
Військова освіта, як одна із складових частин загальнодержавної системи освіти, повинна забезпечувати потреби держави і військових формувань у кваліфікованих офіцерських кадрах і сприяти зміцненню обороноздатності держави відповідно до Конституції та законів України. Проблема підготовки офіцерських кадрів посідає важливе місце у розбудові військових формувань незалежної України. Сучасний стан справ вимагає концептуального визначення єдиних підходів до виховання захисника Батьківщини з урахуванням економічної суспільно-політичної, демографічної ситуації, становища молоді в суспільстві, а також формування нового світогляду, морально-етичних, національно-історичних основ поведінки. Проаналізовані праці військових педагогів і психологів вивчалися та аналізувалися окремі аспекти означеної проблеми, які у подальшому заклали основу змісту поняття педагогічної культури офіцера. Вчені розкривають сутність та основні компоненти педагогічної культури майбутніх офіцерів, шляхи формування педагогічної майстерності офіцера, важливі напрямки діяльності молодих офіцерів як керівників навчального процесу, вихователів підлеглих. Враховуючи взаємозв’язок педагогічної культури зі всією структурою особистості й її діяльністю, можна зробити такий висновок: процес виховання педагогічної культури необхідно розглядати як складову частину вирішення загального завдання розвитку особистості офіцера – майстра навчання та виховання підлеглих. Зроблено висновок, що педагогічна культура пов’язана із загальною культурою особистості. Компоненти педагогічної культури представлені практично в культурі праці, культурі поведінки, культурі побуту. Одночасно, можна зробити висновок про те, що зв’язок між загальною та педагогічною культурою настільки безпосередній, що справедливим є твердження про те, що педагогічна культура – це прояв загальної культури в умовах військово-педагогічного процесу. Проте було б помилковим вважати, що будь яка людина з високим рівнем загальної культури володіє обов’язково і педагогічною культурою. Наявність останньої передбачає набуття психолого-педагогічних знань, умінь і навичок з метою вдосконалення стилю та методів виконання офіцерами службових обов’язків в умовах сучасного розвитку суспільства.
Психологічні особливості підготовки військовослужбовців Національної гвардії України до безпечної діяльності в екстремальних ситуаціях
(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2022) Пенькова, Н. Є.; Penkova, Natalia
Метою статті є вивчення психологічних особливостей підготовки військовослужбовців Національної гвардії України до безпечної діяльності в екстремальних ситуаціях. Людина, опинившись у небезпеці, шукає захист у людей певних професій – правоохоронців, рятівників. Вони часто першими опиняються на місці пригоди, або прибувають туди за викликом, та вимушені вживати заходів для нейтралізації небезпечних факторів оточуючого середовища. Все це підкреслює важливість спеціальних заходів, в тому числі і психолого-педагогічних, спрямованих на забезпечення безпечної діяльності тих, чия робота відбувається в особливих (екстремальних) умовах. Так, на військовослужбовців Національної гвардії України, які діють в екстремальних умовах, окрім загальних для пересічних громадян чинників небезпеки, діють специфічні професійні чинники. Тому що їх діяльність характеризується значними фізичними та психічними навантаженнями, необхідністю прийняття відповідальних рішень в умовах дефіциту часу та інформації, неочікуваністю виникнення нової екстремальної чи погіршення наявної ситуації, протидіяти озброєному та груповому нападу, масовим порушенням громадського порядку та, безперечно, підвищеним ризиком для життя та здоров’я. Найбільш значущими екстремальними ситуаціями є такі, в яких військовослужбовці Національної гвардії зазнають різні фізичні шкоди, поранення або отримання глибокої психологічної травми. Готовність до діяльності в екстремальних ситуаціях – одна з найважливіших умов забезпечення особистої безпеки кожної людини і суспільства в цілому. Невідповідність між складними професійними завданнями та здатністю особистості з ними впоратися призводить до стресу та різних розладів адаптації як під час виконання професійної діяльності, так і після її завершення. Завдання психологічної підготовки військовослужбовців Національної гвардії полягає у розвитку емоційно-вольової стійкості до дії стрес-факторів, психологічних якостей і вмінь, необхідних для ефективного виконання професійних дій у небезпечних умовах службової діяльності. Специфіка психологічної підготовки зумовлена особливостями професійної діяльності, які виражаються у вимогах до особистісних і професійних якостей: емоційно-вольової стійкості, здатності до саморегуляції, психологічній надійності при впливі стресових факторів. Саме належна організація та здійснення психологічного супроводу представників екстремальних професій є однією з центральних проблем, що постають перед науковцями і практичними психологами.
Профілактика професійної деформації особистості як попередження віктимізації військовослужбовців Національної гвардії України
(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2022) Пенькова, Н. Є.; Penkova, Natalia
Метою статті є вивчення психологічних факторів деформації військовослужбовця Національної гвардії під впливом професійної діяльності, що підвищують рівень віктимізації особистості та обґрунтуванні механізму протидії професійній деформації військовослужбовця в сучасних умовах. Обов’язковим компонентом особистості як суб’єкта діяльності є психологічна готовність до діяльності в цілому, окремих її різновидів, особливих (екстремальних) ситуацій. Дане положення в повній мірі розповсюджується на військовослужбовця Національної гвардії України. Враховуючи вже існуючі підходи, психологічну готовність можна визначити як інтегральне поєднання певних якостей та характеристик особистості військовослужбовця, що забезпечує оптимальний психологічний стан для виконання службових обов’язків. Усі війни завдають військовослужбовцям психічних травм, що можуть проявлятися під час чи після війни, мати фізичну чи психологічну симптоматику. Війна дещо подібна до стихійного лиха, утім це не тотожні події. Війна починається так само несподівано, як і будь-яка катастрофа, однак тривати вона може протягом багатьох років. На відміну від жертв стихійного лиха, військовослужбовці зазвичай готуються до бою заздалегідь. Та попри це декотрі з них можуть бути психологічно підготовленими до сцен війни, а в декотрих психіка слабка, тож вони не готові адекватно сприймати людей, які голодують, запахи і звуки. У процесі підготовки особового складу до бойових дій необхідно враховувати труднощі, що мають місце. Одним із факторів, що підвищують рівень віктимізації особистості є професійна деформація військовослужбовця. Професійна деформація особистості – це явище, яке реально існує та наносить величезну шкоду професійної діяльності, по суті, виключаючи з виконання службових обов’язків тих військовослужбовців, які зазнали її руйнівного впливу. Відносно джерел розвитку деформації єдиної загальновизнаної позиції у науковій літературі не існує. Висновки вчених, правові та соціально-психологічні наслідки цього явища, його руйнівний характер як стосовно окремих військовослужбовців, так і для підрозділів Національної гвардії у цілому, зумовлюють необхідність створення дієвої системи попередження професійної деформації та запровадження корекційних заходів на кожному етапі її виникнення і подальшого розвитку.
Конституційні засади військового обов’язку та заходи попередження ухилення від його реалізації
(Івано-Франківський юридичний інститут, 2023) Градецька, Н. М.; Gradeckaja, Natalyia
Військовий обов’язок в Україні – це одна з гарантій основ конституційного ладу та основних прав та свобод людини. Головною метою встановлення військового обов’язку є забезпечення обов’язкової участі громадян у збройному захисті Вітчизни. До найбільш активної та основної форми виконання військового обов’язку, який полягає у повсякденному виконанні конкретних завдань у військових формуваннях, утворених відповідно до законів, віднесено військову службу. Військовий обов’язок є конституційним обов’язком, його характерні риси та специфіка визначені в статті. Встановлено, що як правове явище військовий обов’язок характеризується множинністю значень: конституційний обов’язок громадян; спосіб здійснення державою функції оборони; спосіб комплектування збройних сил (а також інших військових формувань та органів); гарантія основ конституцій ного устрою; гарантія конституційних прав та свобод людини. За правопорушення, що вчинюються під час реалізації військового обов’язку встановлено різні види юридичної відповідальності: адміністративна, кримінальна, дисциплінарна, цивільно-правова та матеріальна. До найбільш характерних чинників ухилення від мобілізації слід віднести: негативне ставлення суспільства до Збройних Сил країни; недостатнє фінансування та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил; недоліки в організації та проведенні призову за мобілізацією; наявність нестатутних взаємин у військових колективах; страх бути пораненим або вбитим під час військових дій, відсутність системи військово-патріотичного виховання громадян. В статті підкреслено, що попередження ухилення від виконання військового обов’язку та ухилення від мобілізації має мати комплексний та взаємопов’язаний характер, що ще раз доводить важливість формування в Україні дієвої системи військово-патріотичного виховання. Військово-патріотичне виховання передбачає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання Української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти у нього глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини.
Лідерство як управлінська парадигма у сфері освіти
(Видавнича група "Наукові перспективи", 2023) Градецька, Наталія Миколаївна; Gradeckaja, Natalyia
Проблеми лідерства ключові для досягнення організаційної ефективності. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи сприятливих кінцевих результатів. Лідерство як нова управлінська парадигма виступає сьогодні орієнтиром для здійснення реформ у сфері освіти. Незважаючи на те, що емпіричні дослідження лідерства, проводилися протягом усього ХХ століття і продовжуються наразі, до сьогодні не існує однозначного визначення поняття «лідерство», розрізняються уявлення про природу і суть цього феномену, відсутнє єдине розуміння механізмів його формування. Аналізуючи наукову літературу з досліджуваної проблематики встановлено, що характер лідерства може відрізнятися на макро-та мікрорівні. Макролідерство спрямоване на зовнішнє середовище, на майбутнє, а мікролідер функціонує у внутрішньому середовищі організації та вирішує поточні проблеми. В статті зазначено, що роль лідерства у сфері вищої освіти доцільно розглядати в ієрархічному порядку: у вищій ланці керівництва навчальними закладами, у підрозділах закладів вищої освіти (ЗВО), а також на кафедрах і далі – у студентських групах. Основні питання та проблеми ЗВО повинні вирішуватися в його основній ланці – на кафедрі. Керівник кафедри – це лідер на мікрорівні з елементами макролідерства. Він повинен мати такі особистісні якості, як інтелектуальні здібності, поведінкова компетентність, впевненість у собі, активність, підприємливість, комунікабельність. У висновках наголошено, що керівник кафедри, який випромінює впевненість і має високу самооцінку і разом з тим надає довіру і повагу до викладачів (особливо коли мова йде про їхні професійні здібності) успішно сформує педагогічний колектив, який буде підтримувати його і сприяти виконанню завдань, що стоять перед кафедрою як базовим структурним підрозділом та важливої ланки управління у ЗВО.
Протидія воєнним злочинам як актуальний напрямок кримінологічних досліджень
(Дніпровський гуманітарний університет, Національна академія внутрішніх справ, 2023) Градецька, Н. М.; Gradeckaja, Natalyia
В роботі зроблено спробу визначити заходи протидії воєнним злочинам. Зазначається, що вітчизняна кримінологія не приділяла достатньої уваги вивченню злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що передбачені міжнародним правом та Кримінальним кодексом України (Розділ ХХ (ст. 436–447)). Проблематика протидії воєнним злочинами є відносно новою для кримінологів, а перед кримінологічною наукою стоїть завдання щодо вироблення відповідного комплексу профілактичних та запобіжних заходів протидії воєнним злочинам. Звернено увагу на відсутність в юридичній науці універсального визначення поняття «воєнний злочин», але з урахуванням ознак, що притаманні цим проти правним діянням, запропоновано варіант його дефініції. У системі заходів протидії злочинності виділяють наступні рівні: загально-соціальні та спеціально-кримінологічні. Визначено, що під загально-соціальними заходами протидії воєнним злочинам слід розуміти комплекс політичних, ідеологічних, соціально-економічних, морально-психологічних та правових заходів. Підкреслюється, що їх вплив має бути спрямований на зниження інтенсивності протистояння конфліктуючих сторін та нейтралізацію детермінантів збройного конфлікту, і особлива роль в цьому належить превентивній дипломатії. Загально-соціальне запобігання тісно взаємопов’язане із спеціально-кримінологічним запобіганням злочинності. Визначається, що специфіка спеціально-кримінологічних заходів попередження воєнних злочинів вбачається, перш за все, у зменшенні ймовірності того, що комбатантом буде порушено норми міжнародного гуманітарного права, у мінімізації жертв серед цивільних осіб у процесі застосування озброєння та військової техніки, а також у здійсненні ефективного розслідування та кримінального переслідування винних осіб. Протидія міжнародним, і зокрема, воєнним злочинам має здійснюватися комплексно, тобто являти собою систему заходів, пріоритетними з яких мають стати заходи запобіжного, профілактичного характеру.
Відповідальність держави як гарантія міжнародного правопорядку
(Класичний приватний університет, 2023) Градецька, Н. М.; Gradeckaja, Natalyia
У статті досліджуються теоретичні аспекти інституту міжнародно-правової відповідальності держави. Наголошується, що питання актуальності міжнародно-правової відповідальності держави зумовлена недостатнім рівнем її дослідження в міжнародному праві і необхідністю теоретичного обґрунтування сучасної концепції міжнародної відповідальності держав у доктрині міжнародного права, уніфікації. У науці міжнародного права під міжнародно-правовою відповідальністю розуміються конкретні негативні юридичні наслідки, що настають для суб’єкта міжнародного права в результаті порушення ним міжнародно-правового зобов’язання. Виокремлено такі ознаки відповідальності, які притаманні сучасній концепції міжнародного права: 1) настає за вчинення міжнародного правопорушення або за шкідливі наслідки дій, ще не порушують норми міжнародного права; 2) спрямована на забезпечення міжнародного правопорядку; 3) пов’язана з негативними для правопорушника наслідками; 4) реалізується в міжнародних правоохоронних відносинах, що виникають між суб’єктом правопорушником (найчастіше державою) та міжнародним співтовариством загалом (у разі порушення норм jus cogens та ergo omnes). Визначено принципи міжнародно-правової відповідальності, що відображають сутнісні засади міжнародно-правових відносин відповідальності та мають основне значення не лише для права міжнародної відповідальності, а й міжнародного права загалом. Зазначено, що механізм застосування міжнародно-правової відповідальності потребує ретельного вдосконалення. Питання міжнародно-правової відповідальності має бути вирішене через нові міжнародні закони, які регулюватимуть міжнародно-правову відповідальність за злочини та внесуть зміни до чинного міжнародного права. Наголошено, що відповідальність держави є необхідним юридичним засобом забезпечення дотримання норм міжнародного права, засобом їх відновлення. Функціонування інституту міжнародно-правової відповідальності здатне забезпечувати світовий мир і правопорядок у міжнародній системі.
Вплив стоїцизму на формування морально-психологічного стану військовослужбовців НГУ
(Київський інститут Національної гвардії України, 2023) Кондратюк-Антонова, Тетяна Вячеславівна; Левицький, Михайло Вікторович
Визначення злочину геноциду в міжнародному праві
(Київський інститут Національної гвардії України, 2023) Градецька, Наталія Миколаївна
Використання Telegram під час вивчення юридичних дисциплін курсантами-нацгвардійцями в умовах дистанційного навчання
(Київський інститут Національної гвардії України, 2023) Вовк, Вікторія Миколаївна; Беньковський, Сергій Юрійович; Benkovsky, Serhiy; Vovk, Viktoriia
Статтю присвячено узагальненню досвіду використання інформаційно-комунікаційних технологій у викладанні правових дисциплін в навчальних закладах з особливими умовами навчання. Наголошено, що використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі зумовлено чинниками об’єктивного та форс-мажорного характеру. До першої групи чинників автори відносять світоглядні зміни, зміну лінійного типу мислення кліповим, діджиталізацію всього суспільного життя, що пов’язано з новим етапом у розвитку людства – інформаційним та постінформаційним суспільством і здобутками четвертої промислової революції. Друга група чинників відображає непередбачувані події в житті людства або окремої країни, які змінюють підходи, методи та інструментарій у забезпеченні навчального процесу: пандемія COVID-19, російсько-українська війна. У статті звернено увагу на те, що застосування новітніх інформаційних технологій в освітньому процесі охоплює технічні засоби, нові підходи, нові методи і методики навчання, зміну статусу викладача (від ментора і єдиного джерела знань до консультанта, керівника навчального процесу). Кожна навчальна дисципліна передбачає адаптацію новітніх інформаційно-комунікаційних технологій під свої особливості. Щодо викладання юридичних дисциплін варто враховувати: значний обсяг матеріалу, постійні зміни у законодавстві і судовій практиці. Особливу увагу в статті приділено використанню у викладанні юридичних дисциплін месенджера Теlegram. Показано, що за допомогою цього додатка можна організовувати як індивідуальну, так і групову роботу в умовах дистанційного навчання та забезпечити курсантам вільний доступ до навчальних матеріалів. Виокремлено позитивні сторони використання вказаного месенджера як для курсантів, так і для викладачів.
Битва при Листвені (1024 р.) та її сучасні уроки
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2023) Зелений, Володимир; Zelenyi, Volodymyr
У статті висвітлено проблеми, які виникли під час боротьби за Київський престол на початку ХІ ст. після смерті Київського князя Володимира Великого, коли загострилися усобиці між його синами. Акцентовано увагу на головному протистоянні, яке відбувалося між Новгородським князем Ярославом і Тмутараканським – Мстиславом у битві при Листвені. З’ясовано передумови цього протистояння починаючи з битви між князями Святополком та Ярославом поблизу міста Любеч у 1015 р., битви на р. Буг у 1018 р., закінчуючи битвою на р. Альті у 1019 р., після якої Ярослав остаточно затвердився на Київському престолі та відмовив князю Мстиславу у передачі йому частини уділів братів. Показано вибір Мстиславом моменту початку руху на Київ у 1023 р. та його відхід до Чернігова. Розглянуто порядок збору та комплектування війська Ярославом з метою змусити Мстислава залишити межі свого володіння і не дати можливості закріпитись у Чернігові, склад війська Мстислава, роль найманого війська у підготовці та участі у подіях, які відбувались при Листвені. Автор простежує дніпровський шлях війська Ярослава до Любеча, а потім альтернативні шляхи до Чернігова по р. Білоус (права притока р. Десна), або ж безпосередньо по Дніпру до гирла р. Десна, або ж більш складним, але коротким шляхом: з Любеча озерами та протоками між ними по р. Муравля через невеликий (800 м) волок і далі по р. Білоус до впадіння останньої в р. Десну, а також шлях з р. Білоус по її правій притоці р. Глинянка до поселення Очеретяна Гора, а далі озерами до р. Стрижень, яка виводила до передмістя Чернігова, визначає роль Лиственського городища на шляху руху військ. Проаналізовано умови виникнення битви, вибір місця для її ведення, порядок врахування пори року, часу доби, задум бою, у т. ч. бойовий порядок, а також раптовість нічних дій війська Мстислава, особливості перебігу бойових дій обох сторін, особистий вплив князів на хід бою. На закінчення розкриваються уроки, які випливають із виявлених особливостей битви, у т. ч. комплектуванні війська, використанні розвідувальної інформації під час організації та ведення битви, організації взаємодії та побудови бойового порядку, логістичних рішень.
Дидактичний аспект педагогічного контролю у вищому військовому навчальному закладі
(Класичний приватний університет, 2023) Зелений, В. І.; Zelenyi, Volodymyr
У даній статті розглядається проблема педагогічного контролю в освітньому процесі. У сучасному освітньому просторі в умовах війни традиційні методи педагогічного контролю замінюються прогресивними комплексними системами, які дозволяють об’єктивно оцінювати навчальну роботу курсантів. Акцентовано увагу на професійному призначенні випускників вищих військових навчальних закладів НГУ, які зобов’язанні захищати громадян, інтереси держави й суспільства від злочинних посягань та застосовувати при цьому бойову техніку, зброю та спеціальні засоби. У зв’язку з цим, набуттю необхідних компетентностей повинна приділятися максимальна увага, а це не можливо без належного та потужного педагогічного контролю. З’ясовано, що для забезпечення якості організації та проведення освітнього процесу, необхідно застосовувати науково обґрунтовані системи перевірки результатів навчання, які спроможні виявляти, вимірювати та оцінювати знання, навички, та уміння курсантів. Показано основні функції педагогічного контролю: діагностичну, навчальну, організаційну, оцінювальну, стимулюючу, розвивальну, прогностично-методичну, виховну. Висвітлено вимоги до його організації: індивідуальний підхід до оцінки навчальних успіхів, об’єктивність, систематичність і системність, оптимізація. Виділяються основні принципи, що регламентують процес педагогічного контролю: зв’язку контролю з освітою, підготовкою і вихованням, об’єктивності, справедливості і гласності, науковості і ефективності, системності і всебічності. Звертається увага на методи педагогічного контролю, до яких належить усний, письмовий, тестовий, програмований контроль, практична перевірка, а також методи самоконтролю і самооцінки. Проаналізовано основні види педагогічного контролю: вхідний, поточний, самоконтроль, проміжний (рубіжний), підсумковий. Встановлено, що усі складові педагогічного контролю тісно пов’язані між собою та повинні ґрунтуватися на використанні педагогічних вимірів та оцінювання, а тести досягнень тих, хто навчається, є достатньо об’єктивним засобом їх вимірювання та оцінювання До них відносяться педагогічні тести, а також тести професійної компетенції. Запропоновані критерії оцінки якості методів вимірювання, найважливішими з яких є об’єктивність, надійність, валідність і точність.
Правове забезпечення формування ціннісних потреб військовослужбовців Збройних сил України.
(Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет»., 2023) Ярема, В. В.; Yarema, Vladyslav
У статті з’ясовано, що необхідність нашої держави здійснювати ефективну відсіч повномасштабній російській збройній агресії вимагає перегляду системи формування ціннісних орієнтацій у військовослужбовців і військовозобов’язаних. При цьому процес вироблення таких цінностей має носити не довільний, а цілеспрямований характер, що потребує узгодження мети, основних форм, суб’єктів та об’єктів такої роботи на правовому рівні.
Правові принципи формування соціально-ціннісних потреб військовослужбовців Збройних Сил України
(Видавничий дім "Інтернаука", 2023) Ярема, Владислав Валерійович; Yarema, Vladyslav
У науковій статті визначено роль принципів формування цінностей військовослужбовців як основних засад виникнення у них стійких особистісних конструктів, які характеризують їх відношення до світу, батьківщини, військового обов’язку, і визначають особливості їх мотиваційної сфери.
Досвід становлення інституту пробації в зарубіжних країнах
(Київський інститут Національної гвардії України, 2023) Градецька, Н. М.; Градецький, А. В.
У статті розглянуто питання гуманізації у сфері кримінального судочинства, що передбачає пріоритет вироків, не пов’язаних із позбавленням волі, над покаранням у виді позбавлення волі. Зазначено, що поява інституту пробації в зарубіжних країнах сприяла: наданню органам судової влади та іншим структурам високоякісної інформації про правопорушника; організації та здійсненню контролю та нагляду за засудженими; забезпеченню соціальної і психологічної допомоги та опіки, а також проведенню роботи з правопорушниками після звільнення; зменшенню ризику повторної злочинності; підтримці осіб, яких тримають під вартою, та допомозі в підготовці до звільнення; наданню допомоги сім’ям правопорушників; організації медіації між правопорушником та постраждалим від злочину.
Міжнародне співробітництво в протидії торгівлі людьми
(Видавнича група "Наукові перспективи", 2024) Градецька, Наталія ; Gradeckaja, Nataliia
В статті розглянуто теоретичні аспекти торгівлі людьми, мета і форми прояву цього злочину та запропоновано напрями удосконалення міжнародного співробітництва щодо протидії торгівлі людьми. Констатовано, що торгівля людьми сьогодні досягла грандіозних масштабів свого поширення, що змушує говорити про неї як про глобальну проблему, яка не має національних кордонів. Торгівля людьми визнана транснаціональним злочином, що вчиняється з метою отримання вигоди (прибутку), а експлуатація – це швидше інструмент, який використовується для отримання вигоди і забезпечується шляхом введення людини у певний стан, що дозволяє її експлуатувати. Ринковий, високоприбутковий та латентний характер торгівлі людьми, використання сучасних технологій, здатність швидко пристосовуватися до нових реалій життя, на жаль, не дають змоги фахівцям реально оцінити масштаби її поширення. Офіційні дані не враховують латентність такого злочину, яка є дуже високою. Чинником латентності торгівлі людьми є інертність жертв, рівень якої залежить від тієї чи іншої форми експлуатації людини. Експлуатація може відбуватись у різних формах: трудова експлуатація; сексуальна експлуатація, примусове жебрацтво; примусове втягнення у злочинну діяльність та збройні конфлікти; торгівля людьми з метою вилучення органів, примусового сурогатного материнства тощо. Розглянуто роль міжнародних організацій в протидії торгівлі людьми. Зазначено, що міжнародним співтовариством було розроблено принцип «п'яти P»: Prevention, Protection, Prosecution, Punishment and Partnerships. Це єднання до єдиної системи таких заходів, як профілактика або попередження торгівлі людьми, захист жертв і свідків, переслідування злочинців, покарання та кримінальна відповідальність за діяльність такого роду, партнерство та співробітництво на всіх рівнях. Для вирішення проблеми торгівлі людьми необхідна координація всіх сил у глобальному масштабі, оскільки це проблема комплексного характеру, яка поєднує економічні, соціальні, політичні, духовні, культурні та інші фактори.
Про формування корпоративної культури майбутніх офіцерів у процесі навчання у вищому військовому навчальному закладі
(Дрогобицький державний педагогiчний унiверситет iменi Iвана Франка, 2024) Зелений, Володимир; Zelenyi, Volodymyr
У статті проаналізовано проблему формування корпоративної культури майбутніх офіцерів гвардійців у процесі навчання у вищих військових навчальних закладах. Підкреслено, що корпоративна культура проявляється у відносинах між офіцерами всередині та поза військовою частиною, при спілкуванні з цивільним населенням. Корпоративна культура офіцера покликана забезпечити адаптивну поведінку офіцерів у службовій та бойовій діяльності. Виявлено, що корпоративна культура офіцера гвардійця орієнтована на внутрішнє середовище і про являється, передусім, і переважно у поведінці військовослужбовців. Сюди слід віднести стійкість, ефективність та надійність внутрішньосистемних організаційних зв’язків; дисципліну та культуру їх виконання; динамізм та адаптивність до складних ситуацій, загальноприйнятий (на всіх рівнях) стиль управління, заснований на неухильному виконанні вимог Статутів Збройних Сил України та Військової присяги. Підкреслено, що система виховання корпоративної культури майбутніх офіцерів гвардійців, спрямована на: розвиток їх корпоративної вихованості; згуртування військового колективу (встановлення емоційно-позитивного контакту, зняття емоційного напруження, встановлення сприятливих міжособистісних відносин); розвиток комунікативних навичок курсантів (зняття емоційних бар’єрів, зняття агресії, замкнутості, зниження конфліктності); розвиток психологічної адаптації (формування тактовних способів вираження своїх почуттів і здійснення невербальної поведінки). Узагальнено, що основними методичними шляхами формування корпоративної культури майбутніх офіцерів, на наше переконання, є спеціально змодельована професійна комунікація. Її доцільно організовувати на основі інтенсифікації навчальної діяльності курсантів, шляхом вдосконалення змісту, методів та форм навчання з використанням особистісно зорієнтованого підходу; забезпечення самореалізації та самоактуалізації майбут нього офіцера; створення спільного інформаційного середовища вищого військового навчального закладу; підвищення педагогічної майстерності науково-педагогічних працівників та командирів). Формування корпоративної культури майбутніх офіцерів гвардійців полягає у залученні їх до військових ритуалів та традицій; засвоєння ними цінностей, що домінують в військових формуваннях; набуття курсантами досвіду практичної діяльності з формування та підтримки організаційної культури у своїх майбутніх підлеглих.

Browse

Browsing Статті by Issue Date