Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Іншомовна компетентність юристів: від теорії до практики перекладу
(Видавничої групи «Наукові перспективи», Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління, 2025-12-08) Градецька, Наталія Миколаївна; Gradeckaja, Nataliia Мykolaivna; https://orcid.org/0000-0002-5903-9829
В статті розглянуто переклад юридичних текстів як один з найбільш затребуваних видів перекладу на сьогоднішній день, аджеправом регулюються майже всі сфери життєдіяльності суспільства.Зазначено, що володіння іноземною мовою та навичками юридичного перекладу дозволяє студентам-юристам ефективно працювати з документами міжнародного права, європейського права, а також у сферіміжнародних відносин.
Встановлено, що метою навчання юридичному перекладу є формування навичок професійного перекладу юридичних текстів. Основні завдання цього процесу: ознайомлення з основами юридичної термінології іноземною мовою; розвиток перекладацьких навичок на матеріалі автентичних документів; формування міжкультурної правової компетентності; навчання аналізу структури та стилю юридичних текстів. Юридичний переклад вимагає: точності термінології; розуміння правових інститутів; знання стилістики юридичних текстів; дотримання норм правової мови. Освоєння техніки перекладу передбачає глибоке вивчення особливостей семантики юридичних термінів, оволодіння прийомами пошуку потрібних перекладацьких відповідників, а також вміння працювати з різними видами ділових і юридичних текстів та знання їх особливостей. Автором підкреслено, що навчання юридичному перекладу має бути невід’ємною частиною професійної підготовки майбутніх правників.
Комплексний характер юридичного перекладу вимагає від викладача бути не лише фахівцем з іноземних мов, але й мати глибоке розуміння юридичної термінології, систем права, особливостей стилістики документів.
Оптимальним варіантом у процесі формування іншомовної професійної компетенції майбутніх юристів має бути міждисциплінарна підготовка – співпраця викладачів мовних і правових дисциплін.Ключові слова:професійна іншомовна компетентність юриста, юридич-ний переклад, контекст, навички, термінологія, право.
Проблеми спадкування нерухомого майна: цивільно-правові аспекти на тимчасово окупованих територіях
(Університет економіки та права «КРОК», 2026-03-26) Мина, Володимир Валентинович; Myna, Volodymyr; https://orcid.org/0000-0002-1523-4737
У статті здійснено комплексне дослідження цивільно-правових проблем спадкування нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованих територіях України. Обґрунтовано, що війна, тривала окупація частини території України та запровадження спеціальних правових режимів істотно трансформували механізми реалізації спадкових прав. Найбільш відчутних змін зазнали питання визначення місця відкриття спадщини, заведення спадкової справи, прийняття спадщини, нотаріального оформлення прав спадкоємців, судового захисту та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У роботі проаналізовано положення Цивільного кодексу України, спеціального законодавства про правовий режим тимчасово окупованих територій, нормативно-правових актів у сфері нотаріату та державної реєстрації речових прав, а також сучасні наукові підходи до розв’язання відповідних теоретичних і практичних проблем. Доведено, що чинне законодавство формує базові юридичні механізми захисту прав спадкоємців, однак не усуває повністю труднощі, пов’язані з недоступністю нерухомого майна, відсутністю або втратою правовстановлюючих документів, обмеженим доступом до архівів і державних реєстрів, а також складністю збирання належних і допустимих доказів. Окрему увагу приділено спадкуванню нерухомого майна особами, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю без реєстрації шлюбу, а також межам урахування документів, виданих на тимчасово окупованій території, у доказуванні юридично значущих обставин. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення цивільного законодавства України та правозастосовної практики, спрямовані на спрощення реалізації спадкових прав, розширення процесуальних гарантій спадкоємців і підвищення ефективності захисту права власності в умовах війни та тимчасової окупації. Уточнено, що особливого значення набуває співвідношення нотаріального та судового порядку оформлення спадщини. Визначено перспективні напрями рекодифікації спадкового законодавства з урахуванням викликів воєнного часу сьогодення.
Адміністративно-правові та кримінально-правові засади забезпечення військової дисципліни в Національній гвардії України в умовах воєнного стану: проблеми та напрями вдосконалення
(Наукова установа "Науково-дослідний Центр Сталого Розвитку", 2026-04-23) Пелагеша, Олександр Григорович; Мина, Володимир Валентинович; Бейкун, Андрій Леонардович; Рelahesha, Оleksandr; Myna, Volodymyr; Beikun, Аndriі; https://orcid.org/0000-0003-4158-5888; https://orcid.org/0000-0002-1523-4737; https://orcid.org/0000-0002-4895-1361
У результаті дослідження встановлено, що військова дисципліна є складним міжгалузевим правовим явищем, яке поєднує правові, організаційні та морально- психологічні елемен
ти та виступає основою боєздатності військових формувань. Виявлено, що в системі Національної гвардії України вона має специфічний подвійний характер, поєднуючи вимоги військової служби та правоохоронної діяльності. Доведено, що адміністративно-
правове забезпечення виконує базову превентивну функцію, формуючи режим службової дисципліни та забезпечуючи її підтримання через систему контролю і дисциплінарної відповідальності. Обґрунтовано, що кримінально- правове забезпечення має субсидіарний характер і спрямоване на охорону військової дисципліни від найбільш небезпечних посягань шляхом встановлення кримінальної відповідальності. Виявлено низку проблем, зокрема нечіткість окремих кримінально- правових норм, складність розмежування видів юридичної відповідальності, фрагментарність адміністративно- правового регулювання та недостатню ефективність превентивних механізмів. Запропоновано напрями вдосконалення законодавства та правозастосовної практики, спрямовані на підвищення рівня правової визначеності, узгодженості правових норм та ефективності забезпечення військової дисципліни в умовах воєнного стану.
Філософське осмислення освіти в контексті постгуманізму: проблематика автономії, розвиток критичного мислення та формування моральної відповідальності
(ГО "Східно-Європейська спілка науковців", 2025-09-18) Кравцов, Юрій; Кондратюк-Антонова, Тетяна Вячеславівна; Чебан, Оксана; Kravtsov, Yuriy; Kondratyuk-Antonova, Tetyana; Cheban, Oksana; https://orcid.org/0009-0002-6548-7772
Стаття стосується дослідження філософських аспектів освіти постгуманістичної доби, окрема увага приділена викликам, що стосуються автономії індивідуального вибору, моральної відповідальності та можливості критично мислити. Актуальність запропонованої теми зумовлена стрімкими темпами поширення цифровізації, застосуванням можливостей штучного інтелекту в освіті та глобалізацією інформаційних процесів, що радикально трансформують традиційні освітні парадигми й ставлять під сумнів класичні гуманістичні уявлення про людину, її свободу та моральну свідомість. Застосовано міждисциплінарний підхід до розгляду постгуманізму як філософського світогляду, в межах якого відбувається деконструкція антропоцентризму, а в освіті інтегруються людські, технологічні та екологічні виміри. Проаналізовано ті основні постгуманістичні концепти, що безпосередньо впливають на філософію освіти –деконструкцію антропоцентризму, розширену суб’єктність, переосмислення етики та технологічне посередництво знання. Підтверджено, що під час взаємодії людини з алгоритмами, традиційне уявлення про автономію трансформується і проходить шлях від суверенної до реляційної та розподіленої. Досліджено, як змінюється критичне мислення під впливом алгоритмізованих інформаційних процесів, а також запропоновано нові дидактичні формати для того, щоб сформувати необхідні компетентності у безпосередніх учасників модернізованого освітнього процесу. Окрема увага стосується моральної відповідальності, що позиціонується як індивідуальний і колективний феномен, для реалізації якого необхідна одночасна етична рефлексія, прозорі алгоритмічні рішення та взаємодія усіх учасників навчального середовища. Визначено філософсько-освітні орієнтири, що можуть забезпечити гармонічне поєднання технологічного розвитку з гуманістичними цінностями людства –етичне передбачення, принцип технологічного гуманізму, партисипативність, міждисциплінарність і прозорість процесів. Продемонстровано необхідність поєднання автономії, критичного мислення і моральної відповідальності з технологічними інноваціями в умовах постгуманізму, щоб забезпечити адекватну підготовку суб’єктів, які б вільно орієнтувалися у тонкощах інформаційних екосистем, якісно використовували корисні для суспільства технології, зберігали фундаментальні гуманістичні цінності як основу розвитку сучасної цивілізаці
Філософія надії: оптимізм як духовна опора кризових суспільств
(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Видавничий дім «Гельветика»., 2025-05-29) Цихуляк, Іван Михайлович; Кондратюк-Антонова, Тетяна Вячеславівна; Чебан, Оксана Михайлівна; Tsykhuliak, Ivan; Kondratyuk-Antonova, Tetyana; Cheban, Oksana; https://orcid.org/0009-0002-6548-7772
Філософія надії й оптимізму є важливим складником вивчення людської психології та соціальних механізмів, що сприяють подоланню кризових ситуацій. Вона становить основу для розуміння того, як люди й суспільства можуть відновлюватися після великих потрясінь – війн, економічних криз, природних катастроф чи політичних конфліктів. У запропонованому дослідженні здійснено теоретичний аналіз філософії надії в контексті класичних і сучасних філософських концепцій, а також розглянуто роль оптимізму як ресурсу в умовах кризи. Особлива увага приділяється вивченню функцій надії в психологічному, соціальному, політичному й економічному контекстах.
Звернено увагу на важливість надії як механізму підтримки психічної стабільності індивідів, а також як засобу зміцнення соціальної солідарності й мобілізації колективних зусиль. Визначено, що оптимізм може відігравати ключову роль у формуванні конструктивних стратегій відновлення, коли він поєднується з критичним аналізом ситуації – цей підхід отримав назву «реалістичний оптимізм». Окрему увагу приділено ризикам, які супроводжують надмірний або ілюзорний оптимізм у кризових умовах, коли безпідставна віра у швидке покращення може призвести до соціальної апатії, цинізму чи психологічного виснаження. Ілюзії надії, які не підкріплені реальними діями чи планами, часто зумовлюють загострення криз і навіть поглиблення соціальних проблем. Водночас філософія надії вказує на важливість підтримки реалістичного підходу до аналізу кризових ситуацій і необхідності активних дій для їх подолання.
У висновках підкреслено важливість філософії надії як ключового елемента відновлення суспільств, що переживають складні і тривалі кризи. Реалістичний оптимізм допомагає формувати позитивний, але обґрунтований погляд на майбутнє, що сприяє створенню умов для сталого розвитку навіть у часи глобальних потрясінь.