Праці вчених кафедр і лабораторій

Permanent URI for this communityhttps://elar-kingu.kyiv.ua/handle/123456789/9

Browse

Now showing 1 - 20 of 364

Гламурний контент у сучасних ЗМІ як криміногенний фактор
(Класичний приватний університет, 2021) Градецька, Н. ; Курило, О. ; Gradetskaya, N.; Kurylo, O.
У статті розглянуто механізм впливу сучасних мас-медіа на злочинність. Констатовано, що засоби масової інформації, як і інші соціальні фактори, не можуть не впливати на стан злочинності в суспільстві. Стверджується, що ЗМІ створюють характерні для сучасної масової культури особистісні взірці та норми поведінки, які впливають на їх ціннісні орієнтації й поведінку дітей та молоді. В результаті популяризації субкультури «гламуру» сучасні мас-медіа нав’язують певні стереотипи зовнішності і поведінки, культивують так зване «модне» споживання. Подібний контент часто використовується для маніпулювання суспільною свідомістю, розмиває ціннісні та моральні орієнтири у суспільстві і тим самим сприяє аморальному і криміногенному впливу на особистість. Наголошується, що «гламуризацію» та «модне» споживання значно простіше нав’язати молоді, яка більш сприйнятлива до всього нового і не має чітких власних моральних цінностей. Зробити це просто, коли у молодих людей низький рівень освіти, обмежений світогляд, низька здатність зрозуміти і осмислювати те, що відбувається; відстоювати власні переконання та ідеали. З’ясовано, що механізм криміногенного впливу ЗМІ на злочинність являє собою сукупність латентних (неусвідомлюваних особистістю) впливів, які спрямовані на емоційно-поведінковий та когнітивний стан людини і сприяють особистісній криміналізації і віктимізації, що за певних факторів (внутрішніх і зовнішніх) детермінує злочинну поведінку. Гламурна субкультура як детермінанта злочинності полягає в тому, що вона, з одного боку, безпосередньо пов’язана і з індивідуальними особливостями людини, і з соціальними умовами її життя, одночасно істотно впливаючи на них; з іншого боку, створює благодатний ґрунт для злочинної поведінки і часто є його мотивом. Також у статті розглянуто запобіжні можливості та антикриміногенний потенціал ЗМІ. Зазначено, що мас-медіа мають сприяти досягненню цілей кримінологічної безпеки: коли сенсаційність, рейтинговість та комерційний інтерес відходять на другий план, а домінуючою мотивацією стає запобігання злочинності.
Значення розвитку індивідуальних здібностей в системі вищої школи в аспекті самореалізації особистості
(Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління, 2021) Матвєєв, Віталій Олексійович; Matveev, Vitaliy
В статті аналізуються ситуація, в якій знаходиться сучасна Україна, та негативні чинники, які заважають її успішному розвитку. Вказується на те, що пандемія коронавірусу поглибила кризові явища економічного та культурно- політичного життя громадян в усьому світі, в тому числі в Україні. Зокрема це стосується проблем навчання у вищий школі. Оскільки без розвитку дистанційного навчання обійтися на даний час просто неможливо, то автор статті намагається чітко оцінити, які є позитивні і негативні моменти цього процесу. Він вказує на ту небезпеку, яка криється в переході (особливо це стусається молодих людей) в так звану «віртуальну реальність»В статті вказується, що проблема розвитку індивідуальних здібностей людини або, іншими словами, проблема самореалізації, на даний момент являється однією з кардинальних проблем сучасності, що потребує не тільки ґрунтовного дослідження, але й активного впровадження в життя.Автор наполягає на тому, що відсутність цілісної національної системи самореалізації особистості розвиток нашої країни в усіх його напрямах. Іншими словами, розвиток суспільства та індивідуальний розвиток людини відносяться один до одного як загальне до конкретного і взаємообумовлюють, взаємовизначають та взаємодоповнюють один одного. Автор також намагається проаналізувати таке неоднозначне явище, як «трансгуманізм», який отримує досить значну популярність серед інтелігенції. Порівнюється гуманізм і трансгуманізм. Вказується, що трансгуманізм може нести в собі загрозу для існування людства, оскільки питання чи збережуться в цій філософсько-психологічній течії гуманні засади є відкритим. Робиться висновок, що перед школою (а особливо - вищою) стоїть нелегка проблема відповісти на всі виклики, що стоять перед нею, бо саме вона виховує громадян майбутнього. Автор намагається довести, що назріла необхідність переходу вищої школи від екстенсивного шляху формування знань (який, в основному, полягає в їх засвоєнні на логічному рівні) до інтенсивного, який полягає в застосуванні передових технологій розвитку здібностей самої людини, тобто надання студентам цілісної системи самореалізації особистості.
Удосконалення змісту фахової підготовки майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах в Україні
(Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, 2021) Троцький, Руслан Сергійович; Манжос, Олексій Олександрович; Trotskyi, Ruslan; Manzhos, Oleksii
В оглядовій статті проаналізовано особливості фахової підготовки майбутніх офіцерів у вищих навчальних закладах МВС України. Акцентовано увагу на необхідності вдосконалення змісту фахових дисциплін шляхом збагачення тематики навчальних і робочих програм, розроблення проблемних змістових модулів, лекцій, практичних і семінарських занять, програм ознайомчої практики і стажування; використання інтерактивних форм пізнавальної діяльності (лекція-дискусія, бінарна лекція, рольові ігри, проведення відеолекторіїв), організація виховних заходів (зустрічі з військовослужбовцями, керівним складом); проведення тренінгів (комунікативних, з педагогічної майстерності); використання різноманітних методів (проектів, мозкового штурму, дискусія, професійно орієнтовані ситуації, практикуми та ін.); організація семінарів для викладачів фахових дисциплін з проблем досвіду управлінської культури правоохоронних органів в Україні та зарубіжжі. Автори доводять, що удосконалення змісту фахової підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України з метою формування готовності до управлінської діяльності має ґрунтуватися на цінностях професійного розвитку фахівця та основних положеннях провідних методологічних підходів (діяльнісного, особистісно орієнтовного, культурологічного, системного, компетентнісного). Наголошено, що на сучасному етапі розвитку правоохоронної сфери актуалізується потреба у підготовці мобільного фахівця, здатного вчитися упродовж усього життя, наділеного позитивним ставленням до свого фаху, прагненням до постійного особистісного та професійного саморозвитку, розумінням фахових функцій, здатністю до їх виконання на високому професійному рівні, розвитку власної моральності, інтелекту, емпатійності, культури, що становить підґрунтя ефективної управлінської діяльності.
Наркотизм військовослужбовців як соціально-правова проблема
(Національний університет «Одеська юридична академія», 2021) Градецький, Андрій; Повар, Олександр; Gradetskyi, Andrii; Povar, Oleksandr
У статті досліджено проблеми розповсюдження наркоманії серед військовослужбовців, а також установлено взаємозв’язок вживання наркотичних речовин та скоєння військовослужбовцями кримінальних правопорушень. Ситуація сьогодення свідчить, що немедичне вживання наркотичних та психотропних речовин має тенденцію до швидкого поширення, причому вік наркоманів стабільно знижується. З’ясовано, що розповсюдження наркоманії серед цивільного населення зумовлює її наявність і серед військовослужбовців. Серед контингенту призовників і чоловіків мобілізаційного віку сформувалася велика частка осіб, які мають досвід вживання наркотиків. Доведено, що наркоманія несумісна з військовою службою, яка відрізняється напруженою інтелектуальною діяльністю, виконанням обов’язків, що вимагають значних фізичних і психологічних навантажень. Наркотизація у військових формуваннях створює серйозні передумови для надзвичайних подій та аварійних ситуацій із непередбаченими наслідками, сприяє поширенню девіацій, перш за все суїцидальних проявів, призводить до небойових втрат серед військовослужбовців. Зазначено, що щорічно простежується зростання наркозлочинності військовослужбовців. На ґрунті вживання наркотиків скоюються загальнокримінальні та «військові» кримінальні правопорушення. Наркотизація виступає однією з причин віктимізації військовослужбовців, у сукупності з іншими формами правопорушуючої поведінки формує деструктивні чинники в організації бойової діяльності військових формувань, виступає одним з джерел економічного «підживлення» корупції у військових формуваннях. Підкреслено, що війська – специфічна частина суспільства зі своїми соціально-економічними, демографічними, організаційно-управлінськими і правовими особливостями. Тому поряд із загальним комплексом криміногенних чинників, що притаманні суспільству загалом, специфічними для військового середовища криміногенними факторами є також дія комплексу психотравмуючих ситуацій. Викладені принципи і підходи, що мають бути покладені в основу профілактики та протидії наркотизації та наркозлочинній поведінці військовослужбовців.
Застосування альтернативних покарань у міжнародному пенітенціарному праві
(Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2021) Градецький, Андрій Вікторович; Gradetskyi, Andrii
У статті проаналізовано міжнародні стандарти щодо застосування кримінально-правових заходів, не пов’язаних із позбавленням волі. У процесі запобігання злочинності попереджувальне значення покарання визначається не його жорстокістю, а його невідворотністю, а покарання суворіше, ніж заслуговує засуджений, підриває переконаність у його справедливості. Негативні соціально-економічні, моральні, психологічні, демографічні та медичні наслідки доводять, що позбавлення волі не є кращим засобом боротьби зі злочинністю. З’ясовано, що всі види альтернативних покарань, які застосовуються у зарубіжних державах, можна поділити на кілька груп: а) покарання, пов’язані з матеріальним впливом на засудженого; б) санкції, що не передбачають нагляд і контроль; в) покарання, пов’язані зі здійсненням контролю за засудженими з боку спеціальних органів. Передумови запровадження альтернативних позбавленню волі покарань: низька ефективність тюремного ув’язнення, антигуманний характер позбавлення волі, економічна обґрунтованість застосування альтернатив. Найбільш комплексним міжнародним документом у сфері альтернатив тюремного ув’язнення є Токійські правила, у яких передбачено широкий діапазон заходів, альтернативних тюремному ув’язненню. Зазначено, що впровадження альтернативних покарань не тільки залежить від соціально-правових явищ і багатьох неправових обставин (економіки, соціальної структури суспільства, державного ладу і т. п.), але і відображає політику держави у сфері боротьби зі злочинністю на конкретному історичному етапі. Високі показники рецидивної злочинності серед осіб, котрі раніше відбували покарання у пенітенціарних установах, значна матеріальна витратність системи виправних установ засвідчують необхідність провадження наукових досліджень, результати яких сприятимуть вдосконаленню кримінального та кримінально-виконавчого законодавства і практики їх застосування, спрямованих на зниження репресивності та гуманізацію, на розвиток альтернативних позбавленню волі видів покарань.
Взаємопов’язаність функціонування сектору безпеки й оборони України із забезпеченням прав і свобод людини і громадянина
(2021) Ромашко, О.; Власов О.; Romаshko, O.; Vlasov, O.
Актуальність статті полягає в тому, що Конституцією України закріплено: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Отож стале функціонування інституту прав і свобод людини і громадянина є невід’ємним елементом нормального існування будь-якого суспільства та держави, а враховуючи, що функції з його гарантування виконує сектор безпеки й оборони України, ми вважаємо, що саме цей процес є найбільш тісно з ним взаємопов’язаним. Мета статті – ґрунтовний науковий аналіз взаємопов’язаності функціонування сектору безпеки і оборони України із забезпеченням прав і свобод людини і громадянина. У статті проаналізовано основні нормативно-правові акти, що регулюють діяльність сектору безпеки й оборони України, основні наукові позиції вітчизняних дослідників. З’ясовано сутність поняття «сектор безпеки й оборони України», його змістовне наповнення та значення, що полягає у функціонуванні комплексу інституцій та ряду узгоджених між собою нормативно-правових актів, метою яких є забезпечення обороноздатності України та забезпечення громадської (публічної) безпеки і порядку, створення атмосфери дотримання прав і свобод людини і громадянина, а також недопущення їх системного порушення. Встановлено, що зміст і сутність інституту прав і свобод людини і громадянина в контексті функціонування сектору безпеки і оборони України полягає в забезпеченні всього комплексу прав і свобод людини і громадянина в результаті виконання відповідними органами покладених на них завдань. Запропоновано оптимізацію та локалізацію певних заходів, що вже передбачені державним стратегіями (програмами), а також міжвідомчими планами роботи, щодо підвищення ролі та значення окремих органів правопорядку в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, а також розширення їхніх повноважень та збільшення кількості форм, у яких здійснюється така діяльність. Обґрунтовано позицію про те, що проблемні питання реалізації прав і свобод людини і громадянина, вирішення яких є цілями функціонування сектору безпеки й оборони України загалом і його структурних органів (органів правопорядку) зокрема, наріжним каменем постають із часів здобуття Україною незалежності, й лише комплексний план дій, що базується на реальних потребах сектору безпеки й оборони України, уможливить їх вирішення. The relevance of the article is that the Constitution of Ukraine stipulates those human rights and freedoms, and their guarantees determine the content and direction of the state. In addition, the sustainable functioning of the institution of human and civil rights and freedoms is an integral part of the normal existence of any society and state and given that its functions include the functioning of the security and defense sector of Ukraine, we believe that this process is most closely interconnected. The purpose of the article is a thorough scientific analysis of the relationship between the functioning of the security and defense sector of Ukraine with the provision of human and civil rights and freedoms. The article analyzes the main regulations governing the activities of the security and defense sector of Ukraine, the main scientific positions of domestic 83 ПРОБЛЕМИ ТА СУДЖЕННЯ researchers. The essence of the concept of security and defense sector of Ukraine, its content and meaning, which consists in the functioning of a set of institutions and a number of mutually agreed regulations, aimed at ensuring Ukraine’s defense and public (public) security and order, creating atmosphere of observance of human and civil rights and freedoms, as well as prevention of their systemic violation. It is established that the content and essence of the institution of human and civil rights and freedoms in the context of the functioning of the security and defense sector of Ukraine is to ensure, as a result of the relevant bodies the tasks of the whole complex of human and civil rights and freedoms. It is proposed to optimize and localize certain measures already provided for in state strategies (programs), as well as interdepartmental work plans to increase the role and importance of individual law enforcement agencies in ensuring human and civil rights and freedoms, as well as expanding their powers and increasing the number of forms. such activity is carried out. The position that the problematic issues of realization of human and civil rights and freedoms, the solution of which are the goals of the security and defense sector of Ukraine in general and its structural bodies (law enforcement agencies), in particular, has been a cornerstone since Ukraine’s independence and only a comprehensive action plan based on the real needs of the security and defense sector of Ukraine will enable their solution.
Принципи функціонування сектору безпеки і оборони України
(Науково-дослідний інститут правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії правових наук України, 2021) Ромашко, Олег Миколайович; Власов, Олександр Геннадійович; Romаshko, Oleh; Vlasov, Oleksandr
Метою статті є комплексний аналіз принципів функціонування сектору безпеки і оборони України. У статті на підставі вивчення наукових напрацювань дослідників нормативно-правового підґрунтя функціонування сектору безпеки і оборони України автору вдалось обґрунтувати висновки щодо характеристики принципів функціонування сектору безпеки і оборони, змістовно розглянути зміст і сутність поняття «сектор безпеки і оборони України» та за допомогою аналізу нормативно-правового підґрунтя змістовно його наповнити. Додатково розглянуто зміст поняття про принципи і за допомогою аналізу наукових позицій дослідників автором обґрунтовано власне бачення щодо визначення окремих структурних елементів понятійно-категоріального апарату досліджуваної проблематики. Підкреслено, що поняття «сектор безпеки і оборони» визначається нормативно-правовими актами України, які не можуть трактуватись уявно, а лише суттєво і змістовно відображають, що саме відноситься до відповідного сектору. Інтерпретовано наявні у законодавстві принципи державної політики у сфері національної безпеки і оборони та з’ясовано, що перша категорія принципів (до яких віднесено, зокрема, загальноправові принципи) регламентується Конституцією та законами України. Доведено, що група галузевих принципів відіграє найбільш значущу роль у розвитку всіх інституцій, які входять до сектору безпеки і оборони. Підкреслено можливість запозичення найкращих міжнародних практик; цей принцип виступає запобіжником регресу процесів стабільного розвитку. Зауважено, що участь в інтересах України у міжнародних зусиллях із підтримання миру і безпеки та у міждержавних системах гарантує поінформованість про реальний стан загроз для національної і державної безпеки. Доведено, що принцип розвитку формує статус сектору безпеки і оборони як ефективного механізму захисту прав і свобод людини та громадянина. Цей принцип, зокрема через задіяння належних адміністративних і правових інструментів, уможливлює динамічний, стабільний і цілеспрямований розвиток сектору безпеки і оборони завдяки оцінці ризиків (як зовнішніх, так і внутрішніх) для держави, застосуванню стратегічного та галузевого планування у секторі безпеки і оборони України.
Обґрунтування повноважень Національної гвардії України у сфері забезпечення громадської безпеки
(Національна академія Національної гвардії України, 2021) Ромашко, О. М.; Власов, О. Г.; Євтушенко, І. В.; Romаshko, Oleh; Vlasov, Oleksandr; Yevtushenko, Ihor
На основі сформованих авторських підходів до визначення понятійно-категоріального апарату проблематики, з урахуванням наукових поглядів вітчизняних дослідників, а також позиції законодавця аргументовано, що громадська безпека за своєю сутністю є нормативно врегульованим правовим режимом, обов’язки з підтримання якого покладаються на Національну гвардію України. Доведено, що нормативна урегульованість діяльності Національної гвардії України передбачає настання її юридичного обов’язку не лише забезпечувати громадську безпеку, а здійснювати це лише у встановлений чинним законодавством України спосіб і виключно в інтересах суспільства, з усвідомленням того, що становить загрозу в певній громаді, а що ні. Сформовано висновок про зміст і спрямованість поняття «забезпечення громадської безпеки Національною гвардією України».
Self-done grammar work
(Київський інститут Національної гвардії України, 2022) Лещенко, А.В.; Leshchenko, A.V.; Романюк, В.Л.; Romanjuk, V.L.
Навчальний посібник «Self-done grammar work» призначений для формування граматичної компетентності здобувачів вищої освіти 1 та 2 років навчання спеціальностей 251 «Державна безпека» та 081 «Право», що вивчають англійську мову як першу іноземну. Мета посібника – відпрацювання граматичних вправ та правил, які стосуються основних граматичних аспектів рівня CEF від A1 до B2.
Комунікативні засоби протидії мобінгу у військовому дискурсі
(Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського., 2022) Посмітна, В. В.; Posmitna, V. V.
У статті порушено проблему комунікативної протидії мобінгу у військовій сфері. Відповідно до особливостей військового дискурсу та з урахуванням відсутності правового врегулювання виявів мобінгу в українському суспільстві, обґрунтовано необхідність зосередження на комунікативних і мовних чинниках боротьби з мобінгом. Виявлено особливості мобінгу у військовому колективі, схарактеризовано їх зв'язок зі специфікою військового дискурсу. Визначено комунікативні стратегії та тактики, що в межах військового дискурсу можуть ефективно застосовуватись у профілактиці та протидії мобінгу. Актуальність дослідження полягає в зацікавленості суспільства проблемами розвитку та функціонування військової сфери, а також у спрямованості сучасних наукових пошуків на виявлення чинників комунікативної протидії виявам психологічного тиску, агресивної мовної поведінки. Як основні засоби запобігання та протидії мобінгу у військовому дискурсі визначено: регулярне застосування комунікативних стратегій співробітництва, оскільки вони сприяють згуртуванню колективу, формуванню поваги до кожного його учасника як до окремої особистості; чітке розмежування та усвідомлення відмінностей комунікативних стратегій підпорядкування і домінування, з подальшою відмовою від стратегії домінування, для якої характерне підкреслення особистої зверхності, а також від пов’язаної з нею стратегії конфронтації – на користь стратегії підпорядкування, яка передбачає орієнтування на нормативні документи; більш широке використання комунікативної стратегії орієнтування на узгодженість дій, оскільки вона сприяє формуванню взаємопідтримки та взаємодопомоги, а також відповідальності за власні вчинки та слова; урізноманітнення комунікативних тактик, застосування не тільки типових для військового дискурсу тактик команди та рапорту, а й комунікативних тактик зближення, відкритості, зацікавленості, орієнтування на спільне вирішення проблем, доброзичливості, схвалення; обережність у використанні тактики критикування підлеглих; дотримання культури мовлення та мовного етикету, застосування мовних засобів виявлення поваги до особистості. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що ефективність комунікативної протидії мобінгу у військовому дискурсі залежить від застосування комунікативних засобів, які сприяють зниженню агресивності, формуванню толерантності, створенню психологічного комфорту у службовому спілкуванні, відповідно до спільних завдань професійної діяльності, комунікативних цілей, індивідуальних особливостей та соціальних ролей комунікантів.
Баланс думок і точок зору в контексті інших журналістських стандартів
(Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2022) Козак, Валентина Андріївна; Kozak, Valentyna
У статті проаналізовані різні підходи до виокремлення журналістських стандартів. Порушення стандарту балансу думок і точок зору спостерігається, якщо в журналістському повідомленні не представлено одну чи кілька сторін конфлікту; різні сторони конфлікту наведені непропорційно як у смисловому, так і в кількісному показниках; є, здавалося б, усі сторони конфлікту, проте одна зі сторін маргіналізується, цитати вирвано з контексту або ж вони не стосуються суті конфлікту; експертна оцінка заангажована, а експерт тісно пов’язаний зі стороною конфлікту, чи коли всі опитані експерти просувають одну точку зору; спостерігається різний рівень представництва сторін. Порушення стандарту балансу думок і точок зору розглядається як таке, що не тільки спотворює зміст інформації, а й сприяє маніпулятивному впливові на аудиторію, схиляючи її на бік однієї зі сторін. Воно не є поодиноким явищем. Дотримання означеного стандарту під час російсько-української війни надзвичайно важливе. Зазначається, що стандарт балансу думок і точок зору у мирний час і в умовах війни потребує уточнення, особливо, коли йдеться про «сторони конфлікту».
Врахування тенденцій воєнної політики України в організації освітнього процесу вищого військового навчального закладу
(Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2022) Медвідь, Михайло Михайлович; Ктіторов, Максим Олександрович; Медвідь, Юлія Іванівна; Курбатов, Артем Андрійович; Пашинський, Андрій Володимирович; Криворучко, Віталій Олександрович; Medvid, Mykhailo; Ktitorov, Maksym; Medvid, Yuliia; Kurbatov, Artem; Pashynskyi, Andrii; Kryvoruchko, Vitalii
За результатами проведеного дослідження, присвяченого врахуванню тенденцій воєнної політики України в організації освітнього процесу вищого військового навчального закладу (ВВНЗ), визначено: 1) необхідність здійснення перегляду методології формування та розвитку компетентностей майбутніх офіцерів НГУ, що проявляється у потребі формування їх готовності до ведення бойових дій, здатності у них виживання в автономних умовах та наданні першої медичної допомоги і самодопомоги в екстремальних ситуаціях, навчання цьому особового складу, формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до виконання службових завдань з охорони громадського порядку в умовах воєнного стану, реалізації стандартів НАТО щодо підготовки військових фахівців; 2) гіпотезу, що рівень готовності майбутніх офіцерів НГУ до ведення бойових дій залежить від того чи залучаються до проведення занять офіцери – учасники бойових дій, чи здійснюється перегляд робочих програм навчальних дисциплін з урахуванням досвіду бойових дій, чи використовується сучасне актуальне матеріально технічне забезпечення проведення занять; 3) перелік військово-професійних та військо во-спеціальних компетентностей майбутнього офіцера НГУ для урахування їх у відповідних освітньо-професійних програмах першого (бака лаврського) рівня вищої освіти для запровадження у їх зміст базового та фахового курсів тактичного рівня військової освіти (L-1А, L-1В); 4) ускладнення кадрового забезпечення освітньої діяльності ВВНЗ у процесу запровадження стандартів НАТО щодо підготовки військових фахівців, оскільки вони не зовсім суміщається з діючими нормативно-правовими актами; 5) залежність кар’єрного зростання офіцера у ВВНЗ від його професійного розвитку; 6) умови організації використання технологій дистанційного навчання в освітньому процесі ВВНЗ з урахуванням впливу на неї існуючих особливостей.
Теоретичні основи реалізації політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у військових формуваннях.
(Київський інститу Національної гвардії України, 2022) Медвідь, Михайло Михайлович; Медвідь, Юлія Іванівна; Мусевич, Руслан Юрійович; Medvid, Mykhailo; Medvid, Yuliia; Musevych, Ruslan
У статті за результатами проведеного дослідження визначено теоретичні основи реалізації політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у військових формуваннях. З’ясовано, що основними показниками комплектування посад військовослужбовців жінками є «відношення грошового забезпечення військовослужбовця-контрактника до середньої заробітної плати» та «рівень безробіття» (за умови значення показника понад 6 %). Вагомим також є порівняння значень цих показників за державою (регіоном) жіночого та чоловічого населення. Виявлено, що у вивченні досвіду реалізації політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у військових формуваннях варто враховувати схожість економічних умов держав за значеннями основних показників комплектування посад військовослужбовців жінками, використовуючи метод порівняльної статистики. Враховуючи зовнішньополітичний стратегічний курс України на набуття членства в НАТО, насамперед доцільно вивчати означений досвід країн Італії та Хорватії.
Розвиток спроможностей Національної гвардії України в умовах правового режиму воєнного стану
(Київський інститут Національної гвардії України, 2022) Ктіторов, Максим Олександрович; Ktitorov, Maksym
У статті проаналізовано стан і перспективи розвитку спроможностей Національної гвардії України. Запропоновано систему забезпечення розвитку спроможностей Національної гвардії України, з огляду на стратегічні напрями її розвитку. Визначено й описано систему оперативних компонент, спрямованих на забезпечення та реалізацію довгострокових цілей. Проаналізовано окремі практичні аспекти виконання службово-бойових завдань Національною гвардією України за досвідом відсічі збройній агресії рф. Надано рекомендації щодо вдосконалення, утримання та розвитку окремих функціональних груп спроможностей Національної гвардії України з урахуванням правового режиму воєнного стану.
Організаційно-методичні аспекти формування та розвитку професійних компетентностей майбутніх офіцерів НГУ в умовах воєнного стану.
(2022) Ктіторов, Максим Олександрович; Ktitorov, Maksym
Стаття присвячена одній з актуальних проблем дослідження проблеми формування та розвитку професійних компетентностей майбутніх офіцерів НГУ в умовах воєнного стану. Здійснено аналіз ключових понять дослідження «професійна компетентність», «професійна компетентність майбутніх офіцерів НГУ». Окреслено основні запити сучасного суспільства до особистості військовослужбовця. Визначено та обґрунтовано організаційно-методичні аспекти формування та розвитку професійних компетентностей майбутніх офіцерів НГУ в умовах воєнного стану. Використано комплекс загальнонаукових методів проведення дослідження, як: метод аналізу та синтезу; наукової абстракції, індукції та дедукції; метод проєктів. Визначено ключові професійні компетентності майбутніх офіцерів НГУ, серед яких: громадянська; адміністративно-інформаційна; комунікативна; індивідуально-психологічна; соціально-правова; морально-етична; загальновійськова, тактична, тактико-спеціальна; психолого-педагогічна; військово-технічна. Доведено, що успішне формування та розвиток професійної компетентності майбутніх офіцерів НГУ в умовах воєнного стану здійснюватиметься за умови дотримання організаційно-методичних аспектів. Розроблено та обґрунтовано компонентну структуру авторської схеми орієнтовної моделі формування професійної компетентності майбутніх офіцерів НГУ в умовах воєнного стану.
Службово-бойова діяльність підрозділів Національної гвардії України
(Київський інститут Національної гвардії України, 2022) Троцький Р.С.; Коба О.В.; Ткаченко О.В.; Дудурич В.Г.; Курило О.І.; Trotskyi R.S.; Koba O.V.; Tkachenko O.V.; Dudurych V.H.; Kurylo O.I.
У навчальному посібнику зібрано і систематизовано навчальний матеріал робочої програми навчальної дисципліни «Службово-бойова діяльність підрозділів Національної гвардії України». Наведені матеріали охоплюють вимоги керівних та нормативних документів з організації і виконання службово-бойових завдань, підготовки офіцерських кадрів Національної гвардії України. Навчальний посібник призначений для офіцерів і курсантів Київського інституту Національної гвардії України, а також може бути корисним офіцерам підрозділів Національної гвардії України для використання в службовій діяльності.
Криміналістика
(Ліра-К, 2022) Кобзар О.Ф.; Коміссаров М.Л.; Коміссарова Н.О.; Ткаченко О.В.; Волуйко О.М.
У навчальному посібнику, побудованому у формі лекцій, викладено основний матеріал курсу з криміналістики для вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання. Розглянуто теоретичні основи криміналістики, питання криміналістичної техніки, криміналістичної тактики та загальні положення криміналістичної методики. Навчальний посібник підготовлено відповідно до програми курсу криміналістики Київського інституту Національної гвардії України. Навчальний посібник адресований курсантам та слухачам, які здобувають вищу освіту за спеціальностями «Право» та «Державна безпека», а також військовослужбовцям та офіцерам Національної гвардії України для використання в службовій діяльності.
Поняття військової окупації: теоретичні та історичні аспекти
(Київський інститут Національної гвардії України, 2022) Дручек, Олена Василівна; Волуйко, Олексій Миколайович; Druchek, Оlena Vasylivna; Voluyko, Oleksiy Mykolayovych
У статті, з урахуванням наявних результатів наукових досліджень, розглянуто теоретичні й історичні аспекти військової окупації як поняття та як міжнародно-правового режиму. Досліджено етимологію терміну «окупація», розкрито його зміст, виокремлено сутнісні ознаки, здійснено порів¬няння з близькими за значенням поняттями і категоріями. Сформовано поняття, виділено ознаки та розкрито основний зміст міжнародно-правового режиму військової окупації. Визначено основні пері¬оди еволюції інституту військової окупації, пов’язані із загальноприйнятою періодизацією світової історії. Виокремлено чинники, які впливали на його зміст у той чи той історичний період.
Організація позитивного впливу службового мікросоціального середовища на розвиток педагогічної культури молодих офіцерів
(Науково-дослідний інститут публічного права, 2022) Зелений, В. І.; Zelenyi, Volodymyr
Великий вплив на формування і розвиток особистості військовослужбовця, його якостей, крім загального соціального середовища, має “мікросередовище”, тобто конкретне безпосереднє оточення. Це родина, школа, товариші, знайомі, різні колективи і т.д. Безпосереднє середовище, в якому живе і працює офіцер, неоднорідне. В ньому завжди є основи дійсного, залишки минулого і зародки майбутнього. Для переважної більшості офіцерів внутрішніх військ характерні сприятливі умови служби, які допомагають їх розвитку і всебічної підготовленості. Але іноді життя конкретного офіцера протікає в колективі, що не відзначається повагою та уважним ставленням людей один до одного. Метою статті є дослідження впливу “мікросередовища” на особистість, адже воно разом з диференційним підходом до виховання конкретної особистості є найбільш важливими умовами, які необхідно враховувати у процесі розвитку педагогічної культури офіцера внутрішніх військ. З’ясовано, що ефективність самостійної роботи обумовлюється низкою педагогічних умов, серед яких особливе значення має позитивне і свідоме ставлення офіцера до питань формування педагогічної культури, наявність у нього установки на самовдосконалення; знання основних положень педагогіки і психології, в тому числі про сутність і значення педагогічної культури; знання самого себе, критичне ставлення до недоліків в особистому розвитку, вміння аналізувати і об’єктивно оцінювати свою поведінку; наявність високоморального ідеалу, позитивної і культурної поведінки начальника; оволодіння певними способами, прийомами і методами роботи над собою і їх систематичне застосування відповідно до особистої програми самовдосконалення; облік і оцінка досягнутих результатів; постійне керівництво самоосвітою і самовихованням з боку старших начальників, офіцерської спільноти шляхом забезпечення єдності мети в вихованні і самовихованні, позитивної мотивації і вирішенням інших педагогічних завдань. Зроблено висновок, що важливими напрямками формування умінь і навичок культурної поведінки у офіцерів в військовій частині внутрішніх військ є комплексне, цілеспрямоване застосування системи методів і засобів педагогічного впливу з урахуванням індивідуальних особливостей, умов та всіх інших факторів, які впливають на особистість офіцера, на його поведінку, а також самостійна робота офіцера над собою.
Педагогічна культура як предмет дослідження військової педагогіки
(Науково-дослiдний iнститут публiчного права, 2022) Зелений, В. І.; Zelenyi, Volodymyr
Військова освіта, як одна із складових частин загальнодержавної системи освіти, повинна забезпечувати потреби держави і військових формувань у кваліфікованих офіцерських кадрах і сприяти зміцненню обороноздатності держави відповідно до Конституції та законів України. Проблема підготовки офіцерських кадрів посідає важливе місце у розбудові військових формувань незалежної України. Сучасний стан справ вимагає концептуального визначення єдиних підходів до виховання захисника Батьківщини з урахуванням економічної суспільно-політичної, демографічної ситуації, становища молоді в суспільстві, а також формування нового світогляду, морально-етичних, національно-історичних основ поведінки. Проаналізовані праці військових педагогів і психологів вивчалися та аналізувалися окремі аспекти означеної проблеми, які у подальшому заклали основу змісту поняття педагогічної культури офіцера. Вчені розкривають сутність та основні компоненти педагогічної культури майбутніх офіцерів, шляхи формування педагогічної майстерності офіцера, важливі напрямки діяльності молодих офіцерів як керівників навчального процесу, вихователів підлеглих. Враховуючи взаємозв’язок педагогічної культури зі всією структурою особистості й її діяльністю, можна зробити такий висновок: процес виховання педагогічної культури необхідно розглядати як складову частину вирішення загального завдання розвитку особистості офіцера – майстра навчання та виховання підлеглих. Зроблено висновок, що педагогічна культура пов’язана із загальною культурою особистості. Компоненти педагогічної культури представлені практично в культурі праці, культурі поведінки, культурі побуту. Одночасно, можна зробити висновок про те, що зв’язок між загальною та педагогічною культурою настільки безпосередній, що справедливим є твердження про те, що педагогічна культура – це прояв загальної культури в умовах військово-педагогічного процесу. Проте було б помилковим вважати, що будь яка людина з високим рівнем загальної культури володіє обов’язково і педагогічною культурою. Наявність останньої передбачає набуття психолого-педагогічних знань, умінь і навичок з метою вдосконалення стилю та методів виконання офіцерами службових обов’язків в умовах сучасного розвитку суспільства.

Browse

Browsing Праці вчених кафедр і лабораторій by Issue Date