Статті

Permanent URI for this collectionhttps://elar-kingu.kyiv.ua/handle/123456789/208

Browse

Now showing 1 - 8 of 8

Військова дисципліна та військовий правопорядок: кореляція понять
(2023) Дручек, Олена Василівна; Волуйко, Олексій Миколайович; Druchek, Оlena Vasylivna; Voluyko, Oleksiy Mykolayovych
У статті проаналізовано підходи до визначення понять військової дисципліни та військового правопорядку, розкрито їх зміст, установлено параметри співвідношення. Установлено, що категорії військової дисципліни та військового правопорядку є складовими більш широких систем державної дисципліни та державного правопорядку, які є складовими систем правових відносин та правового регулювання. Доведено, що категорії військової дисципліні і військового правопорядок мають схожу юридичну природу, зокрема, у частині ознак, функцій, методів забезпечення. Установлено, що об’єднуючими ознаками для військової дисципліни і військового правопорядку є сфера реалізації, особливе коло суб’єктів, відображення у нормах спеціального законодавства, специфічне призначення у системі відносин військової служби і військового управління. Запропоновано розглядати військову дисципліну та військовий правопорядок як мету (ціль) правового регулювання у військовій сфері, проміжний і кінцевий результат дії норм права, спрямованих на упорядкування суспільних відносин та визначення стандартів поведінки їх учасників. Доведено взаємозв’язок військової дисципліни і військового правопорядку, а саме: військова дисципліна є формуючим чинником і передумовою військового правопорядку, мірилом стану і індикатором для визначення його рівня останнього. Військова дисципліна є фундаментом військової служби, її рівень є визначальним чинником для оцінки стану боєздатності військ. Належний рівень військової дисципліни є передумовою не лише підтримання правопорядку у військових формуваннях, а і невід’ємною складовою обороноздатності країни. Отримано висновок, що вивчення проблем, пов’язаних із військовою дисципліною та військовим правопорядком, є необхідною умовою для удосконалення законодавства у зазначеній сфері та реформування інституційних складових механізму їх забезпечення. У підсумку зазначене має сприяти більш ефективному виконанню покладених на Збройні Сили України, Національну гвардію України, інші військові формування завдань у сфері оборони України, забезпечення державної безпеки, стримування збройної агресії проти України, відсічі їй.
Гвардія: історичні та функціональні аспекти формування
(Київський інститут Національної гвардії України, 2023) Дручек, Олена Василівна
Політика історичної (національної) пам'яті у контексті безпекових проблем України
(Київський інститут Національної гвардії України, 2025-06-30) Дручек, Олена Василівна; Druchek ,Olena
У статті обґрунтовано важливість вивчення проблем історичної пам’яті та політики історичної (національної) пам’яті сьогодні, у період ведення росією проти України збройної агресії та інформаційної війни, виявом якої є перенесення протистояння у сферу суспільної свідомості та колективної історичної пам’яті. Проаналізовано основні підходи до поняття історичної пам’яті та запропоновано його розуміння як відображених у колективній свідомості знань і рефлексії щодо подій, традицій, ідей та теорій, за допомогою яких народ (етнічна спільнота) усвідомлює та зберігає своє минуле. Запропоновано розуміння поняття політики історичної (національної) пам’яті як сукупності соціальних практик, спрямованих на репрезентацію (модифікацію) певних образів спільного минулого, актуалізованих сучасним політичним контекстом. Доведено, що у сучасних демократіях формування (конструювання) політики пам’яті є одним із напрямів державної політики. Доведено, що політика історичної (національної) пам’яті об’єктивується у формі законодавства, стратегій, концепцій, які визначають способи відтворення минулих подій або пам’яті у суспільстві, інкорпоруючись у політичні декларації, урядові про-грами, пам’ятні практики, меморіальні об’єкти. Призначенням політики пам’яті є формування колективної інтерпретації минулого та визначення певних подій, символів чи особистостей, які необхідно вшановувати в суспільстві. Обґрунтовано, що наявний у сучасному українському соціумі кризовий стан історичної пам’яті, сукупно із недоліками та прогалинами в минулій реалізації політики історичної (національної) пам’яті, особливо, за умов інформаційної війни та впливу ворожої пропаганди, можуть перешкоджати єдності суспільства, спричинити серйозну загрозу суспільній злагоді та національній безпеці
Поняття військової окупації: теоретичні та історичні аспекти
(Київський інститут Національної гвардії України, 2022) Дручек, Олена Василівна; Волуйко, Олексій Миколайович; Druchek, Оlena Vasylivna; Voluyko, Oleksiy Mykolayovych
У статті, з урахуванням наявних результатів наукових досліджень, розглянуто теоретичні й історичні аспекти військової окупації як поняття та як міжнародно-правового режиму. Досліджено етимологію терміну «окупація», розкрито його зміст, виокремлено сутнісні ознаки, здійснено порів¬няння з близькими за значенням поняттями і категоріями. Сформовано поняття, виділено ознаки та розкрито основний зміст міжнародно-правового режиму військової окупації. Визначено основні пері¬оди еволюції інституту військової окупації, пов’язані із загальноприйнятою періодизацією світової історії. Виокремлено чинники, які впливали на його зміст у той чи той історичний період.
Правоохоронна діяльність в умовах правового режиму воєнного стану в Україні: особливості реалізації
(Київський інститут Національної гвардії України, 2024) Дручек, Олена Василівна; Волуйко, Олексій Миколайович; Вакаров, Володимир Васильович; Druchek, Оlena Vasylivna; Voluyko, Oleksiy Mykolayovych; Vakarov, Volodymyr Vasylovich
У статті розширено та доповнено концепцію правоохоронної діяльності в умовах правового режиму воєнного стану в Україні. Здійснено аналіз підходів до поняття правоохоронної діяльності та сформовано поняття «правоохоронна діяльність в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні». Визначено пріоритетні напрями та завдання правоохоронної діяльності в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні. Виокремлено та класифіковано чинники, які обумовлюють зміст та особливості реалізації зазначеного виду діяльності. Обґрунтовано, що правоохоронну діяльність в умовах правового режиму воєнного стану в Україні спрямовано на попередження та протидію внутрішнім загрозам воєнного стану; сприяння і спільне виконання, у межах визначених повноважень, завдань, що постали перед силами безпеки і оборони; забезпечення законності і правопорядку; підтримання на належному рівні громадського порядку. Доведено, що основним напрямом правоохоронної діяльності в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні є протидія внутрішнім загрозам воєнного стану. Зокрема, протидія злочинам проти основ національної безпеки України; протидія терористичним виявам; протидія злочинності та правопорушенням, спрямованим проти правового режиму воєнного стану; забезпечення правопорядку та громадської безпеки; охорона прав і свобод людини і громадянина.
Правоохоронна діяльність та діяльність щодо забезпечення національної безпеки: кореляція понять та змісту
(Київський інститут Національної гвардії України, 2024) Дручек, Олена Василівна; Волуйко, Олексій Миколайович; Druchek, Olena; Voluyko, Oleksiy
Статтю присвячено вдосконаленню концепту діяльності щодо забезпечення національної безпеки та концепту правоохоронної діяльності, зокрема, шляхом установлення параметрів співвідношення між ними. Проаналізовано та розкрито зміст понять національної безпеки, діяльності щодо забезпечення національної безпеки, правоохоронної діяльності. Обґрунтовано, що в умовах збройної агресії росії проти України зовнішня функція забезпечення територіальної цілісності і державного суверенітету України та внутрішня функція забезпечення правопорядку і протидії злочинності мають розглядатися як комплексне завдання та напрям діяльності держави у порядку взаємодії з громадянським суспільством. Вказано, що діяльність щодо забезпечення національної безпеки та правоохоронна діяльності співвідносяться між собою як ціле і його частина. Запропоновано розглядати сучасний концепт правоохоронної діяльності як складник ширшого за змістом концепту діяльності держави щодо забезпечення національної безпеки. Обґрунтовано, що правоохоронна діяльність та діяльність щодо забезпечення національної безпеки мають спільну соціальну природу. Зокрема, вони є необхідним елементом суспільного розвитку та способом реалізації охоронної функції держави; суспільним явищем – реалізуються у суспільстві і за допомогою суспільства; слугують для задоволення певних, близьких за змістом, і важливих для життєдіяльності суспільства, потреб. Доведено, що і правоохоронна діяльність, і діяльність щодо забезпечення національної безпеки, є видами державної діяльності, формами реалізації її основних функцій. Зокрема, вони здійснюються від імені держави; реалізуються визначеними державою колом суб’єктів, наділених спеціальними повноваженнями; провадяться на підставі і в межах розроблених державою матеріальних та процедурних норм і принципів. Установлено, що правоохоронна діяльність та діяльність щодо забезпечення національної безпеки мають деякі схожі сутнісні ознаки, такі як: а) реалізація від імені держави, визначеним колом суб’єктів, у межах певної процедури; б) здійснення за певними напрямами, пов’язаними із завданнями та функціями суб’єктів; в) реалізація за допомогою спеціальних засобів та методів. Обґрунтовано, що для зазначених видів діяльності характерною є однаковість елементів структури, таких як об’єкт, суб’єкт, зміст, напрями реалізації. Доведено, що основними завданнями, які об’єктивуються у змісті правоохоронної діяльності, а також діяльності щодо забезпечення національної безпеки, є: а) охорона і захист прав та законних інтересів людини і громадянина; б) захист суверенітету та територіальної цілісності України; в) охорона і захист правопорядку, публічного порядку, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань; г) захист встановленого Конституцією України суспільного ладу держави. Обґрунтовано, що правоохоронна діяльність та діяльність щодо забезпечення національної безпеки є близькими, але не тотожними за значенням поняттями, що володіють певними відмінниками ознаками. Суттєві відмінності пов’язані з особливостями мети, обсягом та сферою реалізації, особливостями завдань у межах напрямів здійснення, методами та способами реалізації.
Феномен історичної пам'яті в контексті реалізації завдань сучасної освіти
(2025-03-30) Дручек, Олена Василівна; Druchek, Olena
У статті доведено, що важливість дослідження поняття історичної пам’яті у сучасних суспільно-політичних реаліях, з огляду на реалізацію політики національної пам’яті, а також її формування в освітньому просторі, зумовлено відстоюванням Україною державного суверенітету та територіальної цілісності, забезпеченням політичного майбутнього Української держави та української нації. Запропоновано поняття історичної пам’яті розуміти як відображені у колективній свідомості знання і рефлексії щодо подій, традицій, ідей та теорій, за допомогою яких народ (етнічна спільнота) усвідомлює і зберігає своє минуле. Акцентовано на націє- та державотворчому потенціалі історичної пам’яті в сучасній Україні. Доведено, що в період агресивної війни росії проти України українська нація та Українська держава, як ніколи раніше, мають демонструвати світові свої цивілізаційні здобутки, відстоювати історичні цінності та історичну пам’ять, розвивати історичну культуру й історичну науку. Політику національної пам’яті розглянуто як сукупність соціальних практик, спрямованих на репрезентацію (модифікацію) певних образів спільного минулого української нації, актуалізованих сучасним політичним контекстом. Доведено, що основними напрямами такої політики у періоді післявоєнної відбудови мають стати: а) досягнення спільного бачення українцями власної історії, суспільного консенсусу навколо її знакових подій, «примирення» протилежних візій минулого; б) публічна демонстрація державою, політичними сила ми, національною елітою поваги до української історії, прагнення відновити історичну пам’ять та справедливість ; в) належне вшанування знакових історичних подій і постатей, гуртування навколо них суспільної думки; г) модернізація українського історичного наративу, державна підтримка вітчизняної історіографії, підняття престижності професії історика; ґ) інтеграція української історіографії в європейський та світовий науковий контекст; д) сприяння розвитку вітчизняної археології, історичних архівів, музейної справи, краєзнавства, історичного туризму; е) відродження та збереження національних святинь, пам’яток історії, історико-культурних заповідників; є) удосконалення стандартів викладання курсу історії України у закладах освіти. Проаналізовано нормативно-правову основу реалізації політики національної пам’яті в Україні, окреслено її принципи. Визначено, що одним із засобів реалізації політики національної пам’яті в Україні є сфера освіти, як шкільної, так і університетської. Обґрунтовано, що викладання гуманітарних та історичних дисциплін у закладах середньої і вищої освіти має не лише формувати у здобувачів уявлення про основні події вітчизняної історії, а й формувати патріотичний світогляд, активну громадянську позицію, здатність до належного оцінювання історичних процесів і явищ, пов’язаних із процесами націєтворення та державотворення в Україні. Доведено, що з метою формування відповідної сучасним реаліям моделі історичної пам’яті у здобувачів вищої освіти у галузі знань «Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону», «Цивільний за хист населення», «Право», а також з метою подолання деструктивного впливу ворожої пропаганди, при викладанні правових, історичних дисциплін та дисциплін гуманітарного циклу, необхідно приділяти належну увагу формуванню у здобувачів освіти української ідентичності та україноцентричного бачення минулого і майбутнього, руйнуванню російсько-радянських історичних міфів, формуванню навичок критичного мислення та інформаційної гігієни. Перспективами подальших досліджень визначено необхідність обґрунтування наукового складника історичної пам’яті української нації, з тим, щоб прискорити формування у суспільстві та державі об’єктивної, несуперечливої політики національної пам’яті. Доведено, що подальшого дослідження потребують основні стратегії і механізми, які використовуються для конструювання національної пам’яті, а також оцінки їх нього впливу на розвиток суспільства та держави; висвітлення важливості вивчення та розуміння процесів конструювання національної пам’яті для побудови мирного і згуртованого суспільства, а також для розвитку культурного й політичного діалогу між національними та етнічними групами в Україні.
Історичні і філософські аспекти формування концептів державної та національної безпеки
(Київський інститут Національної гвардії України, 2023) Дручек, Олена Василівна; Кондратюк-Антонова, Тетяна Вячеславівна; Зелений, Володимир Іванович; Druchek, Оlena Vasylivna; Kondratyuk-Antonova, Tetyana Vyacheslavivna; Zeleny, Volodymyr Ivanovych
Статтю присвячено аналізу еволюції концептів державної та національної безпеки від їх осмислення у давніх політико-правових ученнях до сучасних теоретико-методологічних підходів. Запропоновано розглядати процес розвитку поглядів на безпеку у межах загальноприйнятих підходів до історичного процесу, періодизації розвитку політико-правового знання, з урахуванням особливостей переважаючого на той час світогляду. Доведено, що основний зміст історичної трансформації концепції безпеки полягав у зміні поглядів на її сутність: від загально біологічного до соціально значущого явища, що має загально цивілізаційну цінність

Browse

Browsing Статті by Author "Дручек, Олена Василівна"