Статті

Permanent URI for this collectionhttps://elar-kingu.kyiv.ua/handle/123456789/155

Browse

Now showing 1 - 4 of 4

Відповідальність держави як гарантія міжнародного правопорядку
(Класичний приватний університет, 2023) Градецька, Н. М.; Gradeckaja, Natalyia
У статті досліджуються теоретичні аспекти інституту міжнародно-правової відповідальності держави. Наголошується, що питання актуальності міжнародно-правової відповідальності держави зумовлена недостатнім рівнем її дослідження в міжнародному праві і необхідністю теоретичного обґрунтування сучасної концепції міжнародної відповідальності держав у доктрині міжнародного права, уніфікації. У науці міжнародного права під міжнародно-правовою відповідальністю розуміються конкретні негативні юридичні наслідки, що настають для суб’єкта міжнародного права в результаті порушення ним міжнародно-правового зобов’язання. Виокремлено такі ознаки відповідальності, які притаманні сучасній концепції міжнародного права: 1) настає за вчинення міжнародного правопорушення або за шкідливі наслідки дій, ще не порушують норми міжнародного права; 2) спрямована на забезпечення міжнародного правопорядку; 3) пов’язана з негативними для правопорушника наслідками; 4) реалізується в міжнародних правоохоронних відносинах, що виникають між суб’єктом правопорушником (найчастіше державою) та міжнародним співтовариством загалом (у разі порушення норм jus cogens та ergo omnes). Визначено принципи міжнародно-правової відповідальності, що відображають сутнісні засади міжнародно-правових відносин відповідальності та мають основне значення не лише для права міжнародної відповідальності, а й міжнародного права загалом. Зазначено, що механізм застосування міжнародно-правової відповідальності потребує ретельного вдосконалення. Питання міжнародно-правової відповідальності має бути вирішене через нові міжнародні закони, які регулюватимуть міжнародно-правову відповідальність за злочини та внесуть зміни до чинного міжнародного права. Наголошено, що відповідальність держави є необхідним юридичним засобом забезпечення дотримання норм міжнародного права, засобом їх відновлення. Функціонування інституту міжнародно-правової відповідальності здатне забезпечувати світовий мир і правопорядок у міжнародній системі.
Конституційні засади військового обов’язку та заходи попередження ухилення від його реалізації
(Івано-Франківський юридичний інститут, 2023) Градецька, Н. М.; Gradeckaja, Natalyia
Військовий обов’язок в Україні – це одна з гарантій основ конституційного ладу та основних прав та свобод людини. Головною метою встановлення військового обов’язку є забезпечення обов’язкової участі громадян у збройному захисті Вітчизни. До найбільш активної та основної форми виконання військового обов’язку, який полягає у повсякденному виконанні конкретних завдань у військових формуваннях, утворених відповідно до законів, віднесено військову службу. Військовий обов’язок є конституційним обов’язком, його характерні риси та специфіка визначені в статті. Встановлено, що як правове явище військовий обов’язок характеризується множинністю значень: конституційний обов’язок громадян; спосіб здійснення державою функції оборони; спосіб комплектування збройних сил (а також інших військових формувань та органів); гарантія основ конституцій ного устрою; гарантія конституційних прав та свобод людини. За правопорушення, що вчинюються під час реалізації військового обов’язку встановлено різні види юридичної відповідальності: адміністративна, кримінальна, дисциплінарна, цивільно-правова та матеріальна. До найбільш характерних чинників ухилення від мобілізації слід віднести: негативне ставлення суспільства до Збройних Сил країни; недостатнє фінансування та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил; недоліки в організації та проведенні призову за мобілізацією; наявність нестатутних взаємин у військових колективах; страх бути пораненим або вбитим під час військових дій, відсутність системи військово-патріотичного виховання громадян. В статті підкреслено, що попередження ухилення від виконання військового обов’язку та ухилення від мобілізації має мати комплексний та взаємопов’язаний характер, що ще раз доводить важливість формування в Україні дієвої системи військово-патріотичного виховання. Військово-патріотичне виховання передбачає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання Української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти у нього глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини.
Лідерство як управлінська парадигма у сфері освіти
(Видавнича група "Наукові перспективи", 2023) Градецька, Наталія Миколаївна; Gradeckaja, Natalyia
Проблеми лідерства ключові для досягнення організаційної ефективності. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи сприятливих кінцевих результатів. Лідерство як нова управлінська парадигма виступає сьогодні орієнтиром для здійснення реформ у сфері освіти. Незважаючи на те, що емпіричні дослідження лідерства, проводилися протягом усього ХХ століття і продовжуються наразі, до сьогодні не існує однозначного визначення поняття «лідерство», розрізняються уявлення про природу і суть цього феномену, відсутнє єдине розуміння механізмів його формування. Аналізуючи наукову літературу з досліджуваної проблематики встановлено, що характер лідерства може відрізнятися на макро-та мікрорівні. Макролідерство спрямоване на зовнішнє середовище, на майбутнє, а мікролідер функціонує у внутрішньому середовищі організації та вирішує поточні проблеми. В статті зазначено, що роль лідерства у сфері вищої освіти доцільно розглядати в ієрархічному порядку: у вищій ланці керівництва навчальними закладами, у підрозділах закладів вищої освіти (ЗВО), а також на кафедрах і далі – у студентських групах. Основні питання та проблеми ЗВО повинні вирішуватися в його основній ланці – на кафедрі. Керівник кафедри – це лідер на мікрорівні з елементами макролідерства. Він повинен мати такі особистісні якості, як інтелектуальні здібності, поведінкова компетентність, впевненість у собі, активність, підприємливість, комунікабельність. У висновках наголошено, що керівник кафедри, який випромінює впевненість і має високу самооцінку і разом з тим надає довіру і повагу до викладачів (особливо коли мова йде про їхні професійні здібності) успішно сформує педагогічний колектив, який буде підтримувати його і сприяти виконанню завдань, що стоять перед кафедрою як базовим структурним підрозділом та важливої ланки управління у ЗВО.
Протидія воєнним злочинам як актуальний напрямок кримінологічних досліджень
(Дніпровський гуманітарний університет, Національна академія внутрішніх справ, 2023) Градецька, Н. М.; Gradeckaja, Natalyia
В роботі зроблено спробу визначити заходи протидії воєнним злочинам. Зазначається, що вітчизняна кримінологія не приділяла достатньої уваги вивченню злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що передбачені міжнародним правом та Кримінальним кодексом України (Розділ ХХ (ст. 436–447)). Проблематика протидії воєнним злочинами є відносно новою для кримінологів, а перед кримінологічною наукою стоїть завдання щодо вироблення відповідного комплексу профілактичних та запобіжних заходів протидії воєнним злочинам. Звернено увагу на відсутність в юридичній науці універсального визначення поняття «воєнний злочин», але з урахуванням ознак, що притаманні цим проти правним діянням, запропоновано варіант його дефініції. У системі заходів протидії злочинності виділяють наступні рівні: загально-соціальні та спеціально-кримінологічні. Визначено, що під загально-соціальними заходами протидії воєнним злочинам слід розуміти комплекс політичних, ідеологічних, соціально-економічних, морально-психологічних та правових заходів. Підкреслюється, що їх вплив має бути спрямований на зниження інтенсивності протистояння конфліктуючих сторін та нейтралізацію детермінантів збройного конфлікту, і особлива роль в цьому належить превентивній дипломатії. Загально-соціальне запобігання тісно взаємопов’язане із спеціально-кримінологічним запобіганням злочинності. Визначається, що специфіка спеціально-кримінологічних заходів попередження воєнних злочинів вбачається, перш за все, у зменшенні ймовірності того, що комбатантом буде порушено норми міжнародного гуманітарного права, у мінімізації жертв серед цивільних осіб у процесі застосування озброєння та військової техніки, а також у здійсненні ефективного розслідування та кримінального переслідування винних осіб. Протидія міжнародним, і зокрема, воєнним злочинам має здійснюватися комплексно, тобто являти собою систему заходів, пріоритетними з яких мають стати заходи запобіжного, профілактичного характеру.

Browse

Browsing Статті by Author "Gradeckaja, Natalyia"