Факультет забезпечення державної безпеки

Permanent URI for this communityhttps://elar-kingu.kyiv.ua/handle/123456789/27

Browse

Now showing 1 - 20 of 270

Сучасне правове поле інформаційної безпеки у структурі забезпечуючих елементів національної безпеки та у ракурсі необхідності протистояння гібридним аспектам повномасштабної збройної агресії
(Наукові перспективи, 04.06.2025) Бейкун, Андрій Леонардович; Beikun, Andriі Leonardovich
Вже протягом досить тривалого періоду термін «гібридна війна» став певним синонімом використання стороною збройного конфлікту нетрадиційних, асиметричних засобів ведення війни, що, як правило, передбачає певну стратегію «непрямих дій» щодо послаблення оборонного потенціалу іншої сторони збройного конфлікту, і здійснюється, як правило, шляхом того чи іншого ураження об’єктів, які, як правило, підпадають під захист норм міжнародного гуманітарного права. Фактично можна з значною долею вірогідності констатувати, що «гібридні» форми збройного протистояння є ключовою формою реалізації планів збройної агресії російської федерації проти України, а також варто погодитись зі ствердженнями, що означені форми ведення війни «стали тим підривним та безжальним монстром у руках росії, адже їх сила у тому, що вони поєднують у собі традиційні та нетрадиційні форми боротьби, військові та невійськові, насамперед, заборонені тактичні прийоми і методи реалізації намірів». Одним з проявів «гібридної війни» стала боротьба в інформаційному та кібернетичному просторі, ініційована та здійснювана російською федерацією ще задовго до прямої повномасштабної збройної агресії, до початку активної фази боротьби у лютому 2022 року. І у тому числі і цей фактор російсько-української війни став викликом не лише для України, а й для усієї демократичної міжнародної спільноти і наразі становить неабияку загрозу для чинного світового порядку, заснованому на певних узгоджених принципах співіснування. Отже, констатація невід’ємності цифрових технологій нашого життя аксіомно іде поруч з констатацією, що питання кібербезпеки набувають критичного значення, насамперед, в умовах дії особливих правових режимів. Безумовно, захист інформаційних систем, персональних даних та національної інфраструктури від кіберзагроз вимагає не лише технічних рішень, але й ефективного правового регулювання. Безумовно, що розвиток інформаційнотелекомунікаційних систем впливає як на форми взаємодії у суспільстві, так і на потенційні можливості супротивників завдавати ураження об’єктам критичної інфраструктури. Не є таємницею, що російсько-українська війна характерна і численними кібератаками, якими обмінюються наші спеціальні підрозділи з ворогом. Об’єктами таких атак є: і електронні засоби управління, і засоби регулювання технологічних процесів, і засоби масової інформації та телекомунікації тощо. За таких умов особливого значення набуває гарантування інформаційної та кібернетичної безпеки держави, суспільства і окремої особистості, у тому числі і шляхом удосконалення відповідної нормативноправової бази.
Значення розвитку індивідуальних здібностей в системі вищої школи в аспекті самореалізації особистості
(Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління, 2021) Матвєєв, Віталій Олексійович; Matveev, Vitaliy
В статті аналізуються ситуація, в якій знаходиться сучасна Україна, та негативні чинники, які заважають її успішному розвитку. Вказується на те, що пандемія коронавірусу поглибила кризові явища економічного та культурно- політичного життя громадян в усьому світі, в тому числі в Україні. Зокрема це стосується проблем навчання у вищий школі. Оскільки без розвитку дистанційного навчання обійтися на даний час просто неможливо, то автор статті намагається чітко оцінити, які є позитивні і негативні моменти цього процесу. Він вказує на ту небезпеку, яка криється в переході (особливо це стусається молодих людей) в так звану «віртуальну реальність»В статті вказується, що проблема розвитку індивідуальних здібностей людини або, іншими словами, проблема самореалізації, на даний момент являється однією з кардинальних проблем сучасності, що потребує не тільки ґрунтовного дослідження, але й активного впровадження в життя.Автор наполягає на тому, що відсутність цілісної національної системи самореалізації особистості розвиток нашої країни в усіх його напрямах. Іншими словами, розвиток суспільства та індивідуальний розвиток людини відносяться один до одного як загальне до конкретного і взаємообумовлюють, взаємовизначають та взаємодоповнюють один одного. Автор також намагається проаналізувати таке неоднозначне явище, як «трансгуманізм», який отримує досить значну популярність серед інтелігенції. Порівнюється гуманізм і трансгуманізм. Вказується, що трансгуманізм може нести в собі загрозу для існування людства, оскільки питання чи збережуться в цій філософсько-психологічній течії гуманні засади є відкритим. Робиться висновок, що перед школою (а особливо - вищою) стоїть нелегка проблема відповісти на всі виклики, що стоять перед нею, бо саме вона виховує громадян майбутнього. Автор намагається довести, що назріла необхідність переходу вищої школи від екстенсивного шляху формування знань (який, в основному, полягає в їх засвоєнні на логічному рівні) до інтенсивного, який полягає в застосуванні передових технологій розвитку здібностей самої людини, тобто надання студентам цілісної системи самореалізації особистості.
Гламурний контент у сучасних ЗМІ як криміногенний фактор
(Класичний приватний університет, 2021) Градецька, Н. ; Курило, О. ; Gradetskaya, N.; Kurylo, O.
У статті розглянуто механізм впливу сучасних мас-медіа на злочинність. Констатовано, що засоби масової інформації, як і інші соціальні фактори, не можуть не впливати на стан злочинності в суспільстві. Стверджується, що ЗМІ створюють характерні для сучасної масової культури особистісні взірці та норми поведінки, які впливають на їх ціннісні орієнтації й поведінку дітей та молоді. В результаті популяризації субкультури «гламуру» сучасні мас-медіа нав’язують певні стереотипи зовнішності і поведінки, культивують так зване «модне» споживання. Подібний контент часто використовується для маніпулювання суспільною свідомістю, розмиває ціннісні та моральні орієнтири у суспільстві і тим самим сприяє аморальному і криміногенному впливу на особистість. Наголошується, що «гламуризацію» та «модне» споживання значно простіше нав’язати молоді, яка більш сприйнятлива до всього нового і не має чітких власних моральних цінностей. Зробити це просто, коли у молодих людей низький рівень освіти, обмежений світогляд, низька здатність зрозуміти і осмислювати те, що відбувається; відстоювати власні переконання та ідеали. З’ясовано, що механізм криміногенного впливу ЗМІ на злочинність являє собою сукупність латентних (неусвідомлюваних особистістю) впливів, які спрямовані на емоційно-поведінковий та когнітивний стан людини і сприяють особистісній криміналізації і віктимізації, що за певних факторів (внутрішніх і зовнішніх) детермінує злочинну поведінку. Гламурна субкультура як детермінанта злочинності полягає в тому, що вона, з одного боку, безпосередньо пов’язана і з індивідуальними особливостями людини, і з соціальними умовами її життя, одночасно істотно впливаючи на них; з іншого боку, створює благодатний ґрунт для злочинної поведінки і часто є його мотивом. Також у статті розглянуто запобіжні можливості та антикриміногенний потенціал ЗМІ. Зазначено, що мас-медіа мають сприяти досягненню цілей кримінологічної безпеки: коли сенсаційність, рейтинговість та комерційний інтерес відходять на другий план, а домінуючою мотивацією стає запобігання злочинності.
Обґрунтування повноважень Національної гвардії України у сфері забезпечення громадської безпеки
(Національна академія Національної гвардії України, 2021) Ромашко, О. М.; Власов, О. Г.; Євтушенко, І. В.; Romаshko, Oleh; Vlasov, Oleksandr; Yevtushenko, Ihor
На основі сформованих авторських підходів до визначення понятійно-категоріального апарату проблематики, з урахуванням наукових поглядів вітчизняних дослідників, а також позиції законодавця аргументовано, що громадська безпека за своєю сутністю є нормативно врегульованим правовим режимом, обов’язки з підтримання якого покладаються на Національну гвардію України. Доведено, що нормативна урегульованість діяльності Національної гвардії України передбачає настання її юридичного обов’язку не лише забезпечувати громадську безпеку, а здійснювати це лише у встановлений чинним законодавством України спосіб і виключно в інтересах суспільства, з усвідомленням того, що становить загрозу в певній громаді, а що ні. Сформовано висновок про зміст і спрямованість поняття «забезпечення громадської безпеки Національною гвардією України».
Взаємопов’язаність функціонування сектору безпеки й оборони України із забезпеченням прав і свобод людини і громадянина
(2021) Ромашко, О.; Власов О.; Romаshko, O.; Vlasov, O.
Актуальність статті полягає в тому, що Конституцією України закріплено: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Отож стале функціонування інституту прав і свобод людини і громадянина є невід’ємним елементом нормального існування будь-якого суспільства та держави, а враховуючи, що функції з його гарантування виконує сектор безпеки й оборони України, ми вважаємо, що саме цей процес є найбільш тісно з ним взаємопов’язаним. Мета статті – ґрунтовний науковий аналіз взаємопов’язаності функціонування сектору безпеки і оборони України із забезпеченням прав і свобод людини і громадянина. У статті проаналізовано основні нормативно-правові акти, що регулюють діяльність сектору безпеки й оборони України, основні наукові позиції вітчизняних дослідників. З’ясовано сутність поняття «сектор безпеки й оборони України», його змістовне наповнення та значення, що полягає у функціонуванні комплексу інституцій та ряду узгоджених між собою нормативно-правових актів, метою яких є забезпечення обороноздатності України та забезпечення громадської (публічної) безпеки і порядку, створення атмосфери дотримання прав і свобод людини і громадянина, а також недопущення їх системного порушення. Встановлено, що зміст і сутність інституту прав і свобод людини і громадянина в контексті функціонування сектору безпеки і оборони України полягає в забезпеченні всього комплексу прав і свобод людини і громадянина в результаті виконання відповідними органами покладених на них завдань. Запропоновано оптимізацію та локалізацію певних заходів, що вже передбачені державним стратегіями (програмами), а також міжвідомчими планами роботи, щодо підвищення ролі та значення окремих органів правопорядку в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, а також розширення їхніх повноважень та збільшення кількості форм, у яких здійснюється така діяльність. Обґрунтовано позицію про те, що проблемні питання реалізації прав і свобод людини і громадянина, вирішення яких є цілями функціонування сектору безпеки й оборони України загалом і його структурних органів (органів правопорядку) зокрема, наріжним каменем постають із часів здобуття Україною незалежності, й лише комплексний план дій, що базується на реальних потребах сектору безпеки й оборони України, уможливить їх вирішення. The relevance of the article is that the Constitution of Ukraine stipulates those human rights and freedoms, and their guarantees determine the content and direction of the state. In addition, the sustainable functioning of the institution of human and civil rights and freedoms is an integral part of the normal existence of any society and state and given that its functions include the functioning of the security and defense sector of Ukraine, we believe that this process is most closely interconnected. The purpose of the article is a thorough scientific analysis of the relationship between the functioning of the security and defense sector of Ukraine with the provision of human and civil rights and freedoms. The article analyzes the main regulations governing the activities of the security and defense sector of Ukraine, the main scientific positions of domestic 83 ПРОБЛЕМИ ТА СУДЖЕННЯ researchers. The essence of the concept of security and defense sector of Ukraine, its content and meaning, which consists in the functioning of a set of institutions and a number of mutually agreed regulations, aimed at ensuring Ukraine’s defense and public (public) security and order, creating atmosphere of observance of human and civil rights and freedoms, as well as prevention of their systemic violation. It is established that the content and essence of the institution of human and civil rights and freedoms in the context of the functioning of the security and defense sector of Ukraine is to ensure, as a result of the relevant bodies the tasks of the whole complex of human and civil rights and freedoms. It is proposed to optimize and localize certain measures already provided for in state strategies (programs), as well as interdepartmental work plans to increase the role and importance of individual law enforcement agencies in ensuring human and civil rights and freedoms, as well as expanding their powers and increasing the number of forms. such activity is carried out. The position that the problematic issues of realization of human and civil rights and freedoms, the solution of which are the goals of the security and defense sector of Ukraine in general and its structural bodies (law enforcement agencies), in particular, has been a cornerstone since Ukraine’s independence and only a comprehensive action plan based on the real needs of the security and defense sector of Ukraine will enable their solution.
Принципи функціонування сектору безпеки і оборони України
(Науково-дослідний інститут правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії правових наук України, 2021) Ромашко, Олег Миколайович; Власов, Олександр Геннадійович; Romаshko, Oleh; Vlasov, Oleksandr
Метою статті є комплексний аналіз принципів функціонування сектору безпеки і оборони України. У статті на підставі вивчення наукових напрацювань дослідників нормативно-правового підґрунтя функціонування сектору безпеки і оборони України автору вдалось обґрунтувати висновки щодо характеристики принципів функціонування сектору безпеки і оборони, змістовно розглянути зміст і сутність поняття «сектор безпеки і оборони України» та за допомогою аналізу нормативно-правового підґрунтя змістовно його наповнити. Додатково розглянуто зміст поняття про принципи і за допомогою аналізу наукових позицій дослідників автором обґрунтовано власне бачення щодо визначення окремих структурних елементів понятійно-категоріального апарату досліджуваної проблематики. Підкреслено, що поняття «сектор безпеки і оборони» визначається нормативно-правовими актами України, які не можуть трактуватись уявно, а лише суттєво і змістовно відображають, що саме відноситься до відповідного сектору. Інтерпретовано наявні у законодавстві принципи державної політики у сфері національної безпеки і оборони та з’ясовано, що перша категорія принципів (до яких віднесено, зокрема, загальноправові принципи) регламентується Конституцією та законами України. Доведено, що група галузевих принципів відіграє найбільш значущу роль у розвитку всіх інституцій, які входять до сектору безпеки і оборони. Підкреслено можливість запозичення найкращих міжнародних практик; цей принцип виступає запобіжником регресу процесів стабільного розвитку. Зауважено, що участь в інтересах України у міжнародних зусиллях із підтримання миру і безпеки та у міждержавних системах гарантує поінформованість про реальний стан загроз для національної і державної безпеки. Доведено, що принцип розвитку формує статус сектору безпеки і оборони як ефективного механізму захисту прав і свобод людини та громадянина. Цей принцип, зокрема через задіяння належних адміністративних і правових інструментів, уможливлює динамічний, стабільний і цілеспрямований розвиток сектору безпеки і оборони завдяки оцінці ризиків (як зовнішніх, так і внутрішніх) для держави, застосуванню стратегічного та галузевого планування у секторі безпеки і оборони України.
Психологічні особливості підготовки військовослужбовців Національної гвардії України до безпечної діяльності в екстремальних ситуаціях
(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2022) Пенькова, Н. Є.; Penkova, Natalia
Метою статті є вивчення психологічних особливостей підготовки військовослужбовців Національної гвардії України до безпечної діяльності в екстремальних ситуаціях. Людина, опинившись у небезпеці, шукає захист у людей певних професій – правоохоронців, рятівників. Вони часто першими опиняються на місці пригоди, або прибувають туди за викликом, та вимушені вживати заходів для нейтралізації небезпечних факторів оточуючого середовища. Все це підкреслює важливість спеціальних заходів, в тому числі і психолого-педагогічних, спрямованих на забезпечення безпечної діяльності тих, чия робота відбувається в особливих (екстремальних) умовах. Так, на військовослужбовців Національної гвардії України, які діють в екстремальних умовах, окрім загальних для пересічних громадян чинників небезпеки, діють специфічні професійні чинники. Тому що їх діяльність характеризується значними фізичними та психічними навантаженнями, необхідністю прийняття відповідальних рішень в умовах дефіциту часу та інформації, неочікуваністю виникнення нової екстремальної чи погіршення наявної ситуації, протидіяти озброєному та груповому нападу, масовим порушенням громадського порядку та, безперечно, підвищеним ризиком для життя та здоров’я. Найбільш значущими екстремальними ситуаціями є такі, в яких військовослужбовці Національної гвардії зазнають різні фізичні шкоди, поранення або отримання глибокої психологічної травми. Готовність до діяльності в екстремальних ситуаціях – одна з найважливіших умов забезпечення особистої безпеки кожної людини і суспільства в цілому. Невідповідність між складними професійними завданнями та здатністю особистості з ними впоратися призводить до стресу та різних розладів адаптації як під час виконання професійної діяльності, так і після її завершення. Завдання психологічної підготовки військовослужбовців Національної гвардії полягає у розвитку емоційно-вольової стійкості до дії стрес-факторів, психологічних якостей і вмінь, необхідних для ефективного виконання професійних дій у небезпечних умовах службової діяльності. Специфіка психологічної підготовки зумовлена особливостями професійної діяльності, які виражаються у вимогах до особистісних і професійних якостей: емоційно-вольової стійкості, здатності до саморегуляції, психологічній надійності при впливі стресових факторів. Саме належна організація та здійснення психологічного супроводу представників екстремальних професій є однією з центральних проблем, що постають перед науковцями і практичними психологами.
Профілактика професійної деформації особистості як попередження віктимізації військовослужбовців Національної гвардії України
(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2022) Пенькова, Н. Є.; Penkova, Natalia
Метою статті є вивчення психологічних факторів деформації військовослужбовця Національної гвардії під впливом професійної діяльності, що підвищують рівень віктимізації особистості та обґрунтуванні механізму протидії професійній деформації військовослужбовця в сучасних умовах. Обов’язковим компонентом особистості як суб’єкта діяльності є психологічна готовність до діяльності в цілому, окремих її різновидів, особливих (екстремальних) ситуацій. Дане положення в повній мірі розповсюджується на військовослужбовця Національної гвардії України. Враховуючи вже існуючі підходи, психологічну готовність можна визначити як інтегральне поєднання певних якостей та характеристик особистості військовослужбовця, що забезпечує оптимальний психологічний стан для виконання службових обов’язків. Усі війни завдають військовослужбовцям психічних травм, що можуть проявлятися під час чи після війни, мати фізичну чи психологічну симптоматику. Війна дещо подібна до стихійного лиха, утім це не тотожні події. Війна починається так само несподівано, як і будь-яка катастрофа, однак тривати вона може протягом багатьох років. На відміну від жертв стихійного лиха, військовослужбовці зазвичай готуються до бою заздалегідь. Та попри це декотрі з них можуть бути психологічно підготовленими до сцен війни, а в декотрих психіка слабка, тож вони не готові адекватно сприймати людей, які голодують, запахи і звуки. У процесі підготовки особового складу до бойових дій необхідно враховувати труднощі, що мають місце. Одним із факторів, що підвищують рівень віктимізації особистості є професійна деформація військовослужбовця. Професійна деформація особистості – це явище, яке реально існує та наносить величезну шкоду професійної діяльності, по суті, виключаючи з виконання службових обов’язків тих військовослужбовців, які зазнали її руйнівного впливу. Відносно джерел розвитку деформації єдиної загальновизнаної позиції у науковій літературі не існує. Висновки вчених, правові та соціально-психологічні наслідки цього явища, його руйнівний характер як стосовно окремих військовослужбовців, так і для підрозділів Національної гвардії у цілому, зумовлюють необхідність створення дієвої системи попередження професійної деформації та запровадження корекційних заходів на кожному етапі її виникнення і подальшого розвитку.
Організація позитивного впливу службового мікросоціального середовища на розвиток педагогічної культури молодих офіцерів
(Науково-дослідний інститут публічного права, 2022) Зелений, В. І.; Zelenyi, Volodymyr
Великий вплив на формування і розвиток особистості військовослужбовця, його якостей, крім загального соціального середовища, має “мікросередовище”, тобто конкретне безпосереднє оточення. Це родина, школа, товариші, знайомі, різні колективи і т.д. Безпосереднє середовище, в якому живе і працює офіцер, неоднорідне. В ньому завжди є основи дійсного, залишки минулого і зародки майбутнього. Для переважної більшості офіцерів внутрішніх військ характерні сприятливі умови служби, які допомагають їх розвитку і всебічної підготовленості. Але іноді життя конкретного офіцера протікає в колективі, що не відзначається повагою та уважним ставленням людей один до одного. Метою статті є дослідження впливу “мікросередовища” на особистість, адже воно разом з диференційним підходом до виховання конкретної особистості є найбільш важливими умовами, які необхідно враховувати у процесі розвитку педагогічної культури офіцера внутрішніх військ. З’ясовано, що ефективність самостійної роботи обумовлюється низкою педагогічних умов, серед яких особливе значення має позитивне і свідоме ставлення офіцера до питань формування педагогічної культури, наявність у нього установки на самовдосконалення; знання основних положень педагогіки і психології, в тому числі про сутність і значення педагогічної культури; знання самого себе, критичне ставлення до недоліків в особистому розвитку, вміння аналізувати і об’єктивно оцінювати свою поведінку; наявність високоморального ідеалу, позитивної і культурної поведінки начальника; оволодіння певними способами, прийомами і методами роботи над собою і їх систематичне застосування відповідно до особистої програми самовдосконалення; облік і оцінка досягнутих результатів; постійне керівництво самоосвітою і самовихованням з боку старших начальників, офіцерської спільноти шляхом забезпечення єдності мети в вихованні і самовихованні, позитивної мотивації і вирішенням інших педагогічних завдань. Зроблено висновок, що важливими напрямками формування умінь і навичок культурної поведінки у офіцерів в військовій частині внутрішніх військ є комплексне, цілеспрямоване застосування системи методів і засобів педагогічного впливу з урахуванням індивідуальних особливостей, умов та всіх інших факторів, які впливають на особистість офіцера, на його поведінку, а також самостійна робота офіцера над собою.
Педагогічна культура як предмет дослідження військової педагогіки
(Науково-дослiдний iнститут публiчного права, 2022) Зелений, В. І.; Zelenyi, Volodymyr
Військова освіта, як одна із складових частин загальнодержавної системи освіти, повинна забезпечувати потреби держави і військових формувань у кваліфікованих офіцерських кадрах і сприяти зміцненню обороноздатності держави відповідно до Конституції та законів України. Проблема підготовки офіцерських кадрів посідає важливе місце у розбудові військових формувань незалежної України. Сучасний стан справ вимагає концептуального визначення єдиних підходів до виховання захисника Батьківщини з урахуванням економічної суспільно-політичної, демографічної ситуації, становища молоді в суспільстві, а також формування нового світогляду, морально-етичних, національно-історичних основ поведінки. Проаналізовані праці військових педагогів і психологів вивчалися та аналізувалися окремі аспекти означеної проблеми, які у подальшому заклали основу змісту поняття педагогічної культури офіцера. Вчені розкривають сутність та основні компоненти педагогічної культури майбутніх офіцерів, шляхи формування педагогічної майстерності офіцера, важливі напрямки діяльності молодих офіцерів як керівників навчального процесу, вихователів підлеглих. Враховуючи взаємозв’язок педагогічної культури зі всією структурою особистості й її діяльністю, можна зробити такий висновок: процес виховання педагогічної культури необхідно розглядати як складову частину вирішення загального завдання розвитку особистості офіцера – майстра навчання та виховання підлеглих. Зроблено висновок, що педагогічна культура пов’язана із загальною культурою особистості. Компоненти педагогічної культури представлені практично в культурі праці, культурі поведінки, культурі побуту. Одночасно, можна зробити висновок про те, що зв’язок між загальною та педагогічною культурою настільки безпосередній, що справедливим є твердження про те, що педагогічна культура – це прояв загальної культури в умовах військово-педагогічного процесу. Проте було б помилковим вважати, що будь яка людина з високим рівнем загальної культури володіє обов’язково і педагогічною культурою. Наявність останньої передбачає набуття психолого-педагогічних знань, умінь і навичок з метою вдосконалення стилю та методів виконання офіцерами службових обов’язків в умовах сучасного розвитку суспільства.
Поняття військової окупації: теоретичні та історичні аспекти
(Київський інститут Національної гвардії України, 2022) Дручек, Олена Василівна; Волуйко, Олексій Миколайович; Druchek, Оlena Vasylivna; Voluyko, Oleksiy Mykolayovych
У статті, з урахуванням наявних результатів наукових досліджень, розглянуто теоретичні й історичні аспекти військової окупації як поняття та як міжнародно-правового режиму. Досліджено етимологію терміну «окупація», розкрито його зміст, виокремлено сутнісні ознаки, здійснено порів¬няння з близькими за значенням поняттями і категоріями. Сформовано поняття, виділено ознаки та розкрито основний зміст міжнародно-правового режиму військової окупації. Визначено основні пері¬оди еволюції інституту військової окупації, пов’язані із загальноприйнятою періодизацією світової історії. Виокремлено чинники, які впливали на його зміст у той чи той історичний період.
Концептуальні підходи та досвід використання категорії «кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України»
(Київський інститут Національної гвардії України, 2022) Комісаров, Олександр Геннадійович; Komisarov, Oleksandr
У статті розглянуто проблеми і перспективи використання у сучасній правовій науці та практиці функціонування сектору безпеки і оборони категорії «кризові ситуації, що загрожують національній безпеці». Окреслено коло суспільних відносин вирішення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці. Визначено умови розгляду ситуації як такої, що загрожує національній безпеці.
Службово-бойова діяльність підрозділів Національної гвардії України
(Київський інститут Національної гвардії України, 2022) Троцький Р.С.; Коба О.В.; Ткаченко О.В.; Дудурич В.Г.; Курило О.І.; Trotskyi R.S.; Koba O.V.; Tkachenko O.V.; Dudurych V.H.; Kurylo O.I.
У навчальному посібнику зібрано і систематизовано навчальний матеріал робочої програми навчальної дисципліни «Службово-бойова діяльність підрозділів Національної гвардії України». Наведені матеріали охоплюють вимоги керівних та нормативних документів з організації і виконання службово-бойових завдань, підготовки офіцерських кадрів Національної гвардії України. Навчальний посібник призначений для офіцерів і курсантів Київського інституту Національної гвардії України, а також може бути корисним офіцерам підрозділів Національної гвардії України для використання в службовій діяльності.
Андрагогічна компетентність-важлива складова управлінської компетентності педагогічного персоналу вищих військових навчальних закладів
(Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, 2022) Троцький, Руслан; Радомський, Ігор; Trotskyi, Ruslan; Radomski, Ihor
У статті розглянуто сутнісні характеристики управлінської та андрагогічної компетентностей педагогічного персоналу вищих військових навчальних закладів. В ході дослідження використовувались теоретичні методи: метод системно-структурного аналізу наукової літератури та проблемно-цільовий метод; емпіричні методи: бесіди з науково-педагогічними працівниками, аналіз літературних джерел. За результатами проведеного дослідження виокремлено сутнісні характеристики управлінської та андрагогічної компетентностей педагогічного персоналу вищих військових навчальних закладів та на їх основі виділено особливості, що визначають специфіку андрагогічної компетентності педагогічного персоналу, урахування яких підвищить готовність педагогічного персоналу до роботи з дорослою аудиторією. Напрями подальших наукових досліджень доцільно зосередити на тенденціях розвитку управлінської та андрагогічної компетентностей педагогічного персоналу вищих військових навчальних закладів.
Криміналістика
(Ліра-К, 2022) Кобзар, О.Ф.; Коміссаров, Микола Леонідович ; Коміссарова, Наталя Олександрівна; Ткаченко, О.В.; Волуйко, Олексій Миколайович
У навчальному посібнику, побудованому у формі лекцій, викладено основний матеріал курсу з криміналістики для вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання. Розглянуто теоретичні основи криміналістики, питання криміналістичної техніки, криміналістичної тактики та загальні положення криміналістичної методики. Навчальний посібник підготовлено відповідно до програми курсу криміналістики Київського інституту Національної гвардії України. Навчальний посібник адресований курсантам та слухачам, які здобувають вищу освіту за спеціальностями «Право» та «Державна безпека», а також військовослужбовцям та офіцерам Національної гвардії України для використання в службовій діяльності.
Формування у майбутніх офіцерів Національної гвардії України культури поваги до прав людини
(Київський інститут Національної гвардії України, 2023) Коба, Марія Миколаївна
Актуальні питання притягнення до відповідальності за воєнні злочини, вчинені на території України, в контексті перспективи розвитку сектору безпеки і оборони
(Київський інститут Національної гвардії України, 2023) Ковальова, Тетяна Іванівна; Лосюк, Тара Тарасович
Організація сектору безпеки і оборони України
(Київський інститут Національної гвардії України, 2023) Овчаренко, Вячеслав Володимирович; Коміссарова, Наталя Олександрівна; Коміссаров, Микола Леонідович; Ткаченко, Олександр Вікторович; Мальцев, Віталій Вікторович; Бейкун, Андрій Леонардович
Правові принципи формування соціально-ціннісних потреб військовослужбовців Збройних Сил України
(Видавничий дім "Інтернаука", 2023) Ярема, Владислав Валерійович; Yarema, Vladyslav
У науковій статті визначено роль принципів формування цінностей військовослужбовців як основних засад виникнення у них стійких особистісних конструктів, які характеризують їх відношення до світу, батьківщини, військового обов’язку, і визначають особливості їх мотиваційної сфери.
Особливості реалізації правоохоронної функції держави в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні
(Київський інститут Національної гвардії України, 2023) Кобзар, Олександр Федорович; Романов, Максим Юрійович; Kobzar, Oleksandr; Romanov, Maksym
У статті розглянуто особливості реалізації правоохоронної функції держави в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні. Обґрунтовано теоретико-правові й прикладні рекомендації, пов’язані з практичним утіленням їх у життя. Доведено, що правоохоронна функція держави є ширшою, її компетенція, що полягає в створенні такої системи дотримання й забезпечення прав і свобод людини, що за вмовчанням слугує для розподілу функцій і повноважень органів державної влади, щоб право як практико-орієнтована категорія було втілене в життя, щоб принципи й норми законодавства, що слугують його характеристиками, було відображено в повсякденному бутті. Зазначено, що реалізацією правоохоронної функції держави загалом є такий порядок і спосіб організації функціонування органів державної влади в Україні, що сприяє становленню інституту прав і свобод людини і громадянина, утворенню нових форм та методів втілення в життя базових елементів правового статусу людини і громадянина, убезпечення від дискримінації окремих верств населення та створення паритетних умов правореалізації всіх членів суспільства. Вказано, що особливості реалізації правоохоронної функції держави полягають у тому, що держава як соціально-правова інституція цілеспрямовано й безповоротно зобов’язана аналізувати та враховувати в подальшій правоохоронній діяльності ті деструктивні фактори, що слугували порушенню прав і свобод людини і громадянина в результаті широкомасштабного збройного вторгнення росії, а також, як його наслідку – уведення правового режиму воєнного стану.

Browse

Browsing Факультет забезпечення державної безпеки by Issue Date