2025 рік

Permanent URI for this communityhttps://elar-kingu.kyiv.ua/handle/123456789/825

Browse

Now showing 1 - 6 of 6

Формування професійних компетентностей майбутніх офіцерів НГУ під час проведення комплексних польових занять
(Київський інститут Національної гвардії України, 2025-03-30) Кізян, Руслан Володимирович; Kizan, Ruslan; Совінський, Сергій Євгенович; Sovinskyi, Serhii
У статті зазначено, що за результатами проведеного дослідження встановлено потреби основних груп стейкхолдерів у вдосконаленні практичних навичок здобувачів вищої військової освіти Національної гвардії України першого (бакалаврського) рівня. З’ясовано необхідність зосередження основної уваги на військово-професійній складовій освітнього процесу в сучасних умовах збройного протистояння російській агресії та спроможності здобувачів вищої військової освіти, як майбутніх офіцерів, ефективно керувати підлеглим особовим складом і успішно виконувати поставлені бойові завдання з урахуванням передового досвіду ведення бойових дій. Необхідною умовою цього є набуття здобувачами вищої освіти визначених професійними стандартами компетентностей. Зокрема, здатності планувати, організовувати і вести бій підрозділом, застосовувати тактичні прийоми спеціальних дій (операцій) військових формувань із правоохоронними функціями в різних умовах. Обґрунтовано теоретичні засади та запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення умов формування означених компетентностей у освітньому процесі з використанням комплексних тактичних занять та двобічних тактичних навчань. Акцентовано увагу на вмінні майбутніх офіцерів грамотно планувати та ефективно керувати діями підлеглих.
Превенція та профілактика правопорушень у Збройних силах України: зміст і кореляція понять
(Київський інститут Національної гвардії України, 2025-03-30) Коба, Марія Миколаївна; Koba, Maria
Статтю присвячено розкриттю змісту та з’ясуванню співвідношення понять превенції та профілактики правопорушень у Збройних Силах України. Доведено, що правопорушення у Збройних Силах України становлять серйозну загрозу основним засадам військового управління та спроможності Сил оборони виконувати завдання оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, відсічі збройної агресії російської федерації. Визначено основні причини зростання кількості правопорушень у Збройних Силах України за сучасних умов. Акцентовано на тому, що в усі часи військова дисципліна та військовий порядок розглядалися як основа боєготовності і боєздатності військової організації держави та її армії. Доведено актуальність завдання розроблення нових підходів до організації системи запобігання правопорушень у Збройних Силах України, зокрема у контексті здійснення превентивної та профілактичної діяльності. Запропоновано превенцію правопорушень у Збройних Силах України розуміти як врегульовані нормами права випереджувальні дії, спрямовані на недопущення настання небажаних наслідків, пов’язаних із недотриманням військовослужбовцями вимог Дисциплінарного статуту, норм Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, іншого законодавства України, пов’язаного з юридичною відповідальністю. Доведено, що превенція відмежовується від понять профілактики, попередження, запобігання, припинення тощо тим, що має спрямування на недопущення розвитку суб’єктивної сторони правопорушення на його початковому етапі. Дія превенції полягає у психологічному впливові на особу, і спрямована на недопущення реалізації її думок протиправної спрямованості. Виокремлено ознаки превенції правопорушень у Збройних Силах України, зокрема: а) превенція є попереджу вальною дією, спрямованою на недопущення настання небажаних наслідків від порушення військовослужбовцями Збройних Сил України норм військового, адміністративного, кримінального та іншого законодавства; б) превенція застосовується на етапі формування наміру та мотивів протиправної діяльності; в) заходи превенції мають право реалізовувати лише уповноважені суб’єкти у межах своєї компетенції; г) превенція спрямована на свідомість потенційного правопорушника, її метою є зміна на психологічному рівні мотивів, настроїв, ціннісних орієнтирів, психологічних установок особи; Ґ) порівняно із попередженням, запобіганням та припиненням, результат превенції є кращим, оскільки він не обтяжений наслідками дій і не потребує інших заходів. Запропоновано профілактику правопорушень у Збройних Силах України розуміти як дії щодо усунення, нейтралізації чи ослаблення факторів, які породжують чи сприяють злочинності, правопорушенням, іншим неправомірним діям у зазначеному середовищі. Доведено, що профілактика правопорушень у Збройних Силах України є: а) окремим видом правоохоронної діяльності, що реалізується у сфері відносин військової служби, серед особливої категорії суб’єктів (військово службовців Збройних Сил України); б) складовою загальносоціальної системи профілактики правопорушень; в) поняттям, що має власну специфіку, обумовлену правовим статусом суб’єктів, методами і засобами здійснення, умовами та порядком реалізації. Здобуто висновок про те, що поняття превенції та профілактики правопорушень у Збройних Силах України є схожими, але не тотожними. Поняття превенції має ширший обсяг та сферу застосування, оскільки вона спрямована на нівелювання передумов виникнення причин і умов злочинності та передбачає нейтралізуючий вплив на особу ще на етапі формування наміру та мотивів її протиправної діяльності. І превенція, і профілактика мають спільну мету, що полягає у мінімізації та запобіганні вчиненню злочинів і правопорушень військовослужбовцями. Зміст превенції та профілактики пов’язаний не лише із завчасним, попереднім реагуванням на порушення військової дисципліни, здійснення злочинів і правопорушень у Збройних Силах України, а й із правовим вихованням військовослужбовців, які вчинили чи можуть вчинити правопорушення, створенням умов щодо їх недопущення.
Перспективи нормативно-правового забезпечення правоохоронної діяльності Національної гвардії України в умовах воєнного стану
(Київський інститут Національної гвардії України, 2025-03-30) Титаренко, Олексій Олексійович; Tytarenko, Oleksii; Бита, Євген Анатолійович; Byta, Yevhen
Методика перегляду змісту освітньої програми вищого військового навчального закладу
(Київський інститут Національної гвардії України, 2025-03-30) Медвідь, Михайло Михайлович; Medvid, Mykhailo; Плаксін, Андрій Анатолійович; Plaksin, Andrii; Дем'янишин, Володимир Миколайович; Demianyshyn, Volodymyr; Власюк, Валерій Васильович; Vlasiuk, Valerii; Нетребенко, Арсеній Олександрович; Netrebenko, Arsenii
У статті за результатами проведеного дослідження обґрунтовано методику перегляду змісту освітньої програми вищого військового навчального закладу на прикладі Київського інституту Національної гвардії України. Складовими методики запропоновано: вхідні дані (наявність змін у нормативно-правових актах, що впливають на перегляд змістового наповнення освітньої програми вищого військового навчального закладу; результатів опрацювання опитувань стейкхолдерів); обговорення змісту здобутої інформації на нарадах, радах вищого військового навчального закладу (процес вивчення); врахування змін до Закону України «Про вищу освіту» та до інших нормативно-правових актів; урахування пропозицій стейкхолдерів: здобувачів вищої освіти за освітньою програмою, випускників за освітньою програмою, представників роботодавців (замовників), представників академічної спільноти; перегляд структурно-логічної схеми освітньої програми за періодами підготовки військового фахівця; вихідні дані (проєкт освітньої програми вищого військового навчального закладу). Запропоновано синергію інтеграції базової загальновійськової підготовки в курс професійної військової освіти L1-A в освітніх програмах вищого військового навчального закладу
Феномен історичної пам'яті в контексті реалізації завдань сучасної освіти
(2025-03-30) Дручек, Олена Василівна; Druchek, Olena
У статті доведено, що важливість дослідження поняття історичної пам’яті у сучасних суспільно-політичних реаліях, з огляду на реалізацію політики національної пам’яті, а також її формування в освітньому просторі, зумовлено відстоюванням Україною державного суверенітету та територіальної цілісності, забезпеченням політичного майбутнього Української держави та української нації. Запропоновано поняття історичної пам’яті розуміти як відображені у колективній свідомості знання і рефлексії щодо подій, традицій, ідей та теорій, за допомогою яких народ (етнічна спільнота) усвідомлює і зберігає своє минуле. Акцентовано на націє- та державотворчому потенціалі історичної пам’яті в сучасній Україні. Доведено, що в період агресивної війни росії проти України українська нація та Українська держава, як ніколи раніше, мають демонструвати світові свої цивілізаційні здобутки, відстоювати історичні цінності та історичну пам’ять, розвивати історичну культуру й історичну науку. Політику національної пам’яті розглянуто як сукупність соціальних практик, спрямованих на репрезентацію (модифікацію) певних образів спільного минулого української нації, актуалізованих сучасним політичним контекстом. Доведено, що основними напрямами такої політики у періоді післявоєнної відбудови мають стати: а) досягнення спільного бачення українцями власної історії, суспільного консенсусу навколо її знакових подій, «примирення» протилежних візій минулого; б) публічна демонстрація державою, політичними сила ми, національною елітою поваги до української історії, прагнення відновити історичну пам’ять та справедливість ; в) належне вшанування знакових історичних подій і постатей, гуртування навколо них суспільної думки; г) модернізація українського історичного наративу, державна підтримка вітчизняної історіографії, підняття престижності професії історика; ґ) інтеграція української історіографії в європейський та світовий науковий контекст; д) сприяння розвитку вітчизняної археології, історичних архівів, музейної справи, краєзнавства, історичного туризму; е) відродження та збереження національних святинь, пам’яток історії, історико-культурних заповідників; є) удосконалення стандартів викладання курсу історії України у закладах освіти. Проаналізовано нормативно-правову основу реалізації політики національної пам’яті в Україні, окреслено її принципи. Визначено, що одним із засобів реалізації політики національної пам’яті в Україні є сфера освіти, як шкільної, так і університетської. Обґрунтовано, що викладання гуманітарних та історичних дисциплін у закладах середньої і вищої освіти має не лише формувати у здобувачів уявлення про основні події вітчизняної історії, а й формувати патріотичний світогляд, активну громадянську позицію, здатність до належного оцінювання історичних процесів і явищ, пов’язаних із процесами націєтворення та державотворення в Україні. Доведено, що з метою формування відповідної сучасним реаліям моделі історичної пам’яті у здобувачів вищої освіти у галузі знань «Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону», «Цивільний за хист населення», «Право», а також з метою подолання деструктивного впливу ворожої пропаганди, при викладанні правових, історичних дисциплін та дисциплін гуманітарного циклу, необхідно приділяти належну увагу формуванню у здобувачів освіти української ідентичності та україноцентричного бачення минулого і майбутнього, руйнуванню російсько-радянських історичних міфів, формуванню навичок критичного мислення та інформаційної гігієни. Перспективами подальших досліджень визначено необхідність обґрунтування наукового складника історичної пам’яті української нації, з тим, щоб прискорити формування у суспільстві та державі об’єктивної, несуперечливої політики національної пам’яті. Доведено, що подальшого дослідження потребують основні стратегії і механізми, які використовуються для конструювання національної пам’яті, а також оцінки їх нього впливу на розвиток суспільства та держави; висвітлення важливості вивчення та розуміння процесів конструювання національної пам’яті для побудови мирного і згуртованого суспільства, а також для розвитку культурного й політичного діалогу між національними та етнічними групами в Україні.
Роль Вищого антикорупційного суду у забезпеченні законності досудового розслідування корупційних злочинів під час правового режиму воєнного стану
(Київський інститут Національної гвардії України, 2025-03-30) Ковальова, Тетяна Іванівна; Kovalova, Tetiana
‪ У статті розглянуто питання юрисдикції Вищого антикорупційного суду (ВАКС) у забезпеченні законності та захисту прав людини під час досудового розслідування корупційних злочинів в умовах воєнного стану в Україні. Особливу увагу приділено проблематиці, пов’язаній з обмеженням доступу до суду, прискореним розглядом клопотань, забезпеченням прав підозрюваних та потерпілих, а також дотриманням норм міжнародного гуманітарного права (МГП) у зазначений період. Запропоновано шляхи вдосконалення судового контролю ВАКС, зокрема підвищення кваліфікації суддів, оптимізацію процедур розгляду клопотань, посилення взаємодії з іншими правоохоронними органами, дотримання захисту прав учасників процесу, забезпечення прозорості та підзвітності, вдосконалення законодавства , а також запровадження системи моніторингу та оцінювання ефективності діяльності суду.

Browse

Browsing 2025 рік by Issue Date