Кафедра правового забезпечення та правоохоронної діяльності Національної гвардії України
Permanent URI for this communityhttps://elar-kingu.kyiv.ua/handle/123456789/87
Browse
Browsing Кафедра правового забезпечення та правоохоронної діяльності Національної гвардії України by Author "Beikun, Andriі Leonardovich"
Now showing 1 - 2 of 2
- Results Per Page
- Sort Options
Item Сучасне правове поле інформаційної безпеки у структурі забезпечуючих елементів національної безпеки та у ракурсі необхідності протистояння гібридним аспектам повномасштабної збройної агресії(Наукові перспективи, 04.06.2025) Бейкун, Андрій Леонардович; Beikun, Andriі LeonardovichВже протягом досить тривалого періоду термін «гібридна війна» став певним синонімом використання стороною збройного конфлікту нетрадиційних, асиметричних засобів ведення війни, що, як правило, передбачає певну стратегію «непрямих дій» щодо послаблення оборонного потенціалу іншої сторони збройного конфлікту, і здійснюється, як правило, шляхом того чи іншого ураження об’єктів, які, як правило, підпадають під захист норм міжнародного гуманітарного права. Фактично можна з значною долею вірогідності констатувати, що «гібридні» форми збройного протистояння є ключовою формою реалізації планів збройної агресії російської федерації проти України, а також варто погодитись зі ствердженнями, що означені форми ведення війни «стали тим підривним та безжальним монстром у руках росії, адже їх сила у тому, що вони поєднують у собі традиційні та нетрадиційні форми боротьби, військові та невійськові, насамперед, заборонені тактичні прийоми і методи реалізації намірів». Одним з проявів «гібридної війни» стала боротьба в інформаційному та кібернетичному просторі, ініційована та здійснювана російською федерацією ще задовго до прямої повномасштабної збройної агресії, до початку активної фази боротьби у лютому 2022 року. І у тому числі і цей фактор російсько-української війни став викликом не лише для України, а й для усієї демократичної міжнародної спільноти і наразі становить неабияку загрозу для чинного світового порядку, заснованому на певних узгоджених принципах співіснування. Отже, констатація невід’ємності цифрових технологій нашого життя аксіомно іде поруч з констатацією, що питання кібербезпеки набувають критичного значення, насамперед, в умовах дії особливих правових режимів. Безумовно, захист інформаційних систем, персональних даних та національної інфраструктури від кіберзагроз вимагає не лише технічних рішень, але й ефективного правового регулювання. Безумовно, що розвиток інформаційнотелекомунікаційних систем впливає як на форми взаємодії у суспільстві, так і на потенційні можливості супротивників завдавати ураження об’єктам критичної інфраструктури. Не є таємницею, що російсько-українська війна характерна і численними кібератаками, якими обмінюються наші спеціальні підрозділи з ворогом. Об’єктами таких атак є: і електронні засоби управління, і засоби регулювання технологічних процесів, і засоби масової інформації та телекомунікації тощо. За таких умов особливого значення набуває гарантування інформаційної та кібернетичної безпеки держави, суспільства і окремої особистості, у тому числі і шляхом удосконалення відповідної нормативноправової бази.Item Тенденції оновлення і розвитку нормативного масиву та програмних документів з питань інформаційної безпеки та кіберзахисту в умовах критичного посилення загроз роз та небезпек(Наукові перспективи; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2025-06-18) Бейкун, Андрій Леонардович; Beikun, Andriі Leonardovich; Волуйко, Олексій Миколайович; Voluіko, Oleksiі MykolayovychВ епоху цифрової трансформації телекомунікаційні системи та мережеві технології перетворилися на фундаментальні елементи сучасного життя, проникаючи у всі сфери державного функціонування: від оборонного сектору та політичного управління до бізнес-процесів, громадської безпеки та захисту законних інтересів громадян, включаючи майнові права. Проте, динамічний прогрес у галузі інформаційних технологій породжує нові виклики та небезпеки, особливо в контексті забезпечення кібернетичної безпеки. Кіберзлочинність, здатна дестабілізувати роботу державних механізмів, систем національної безпеки, стратегічно важливої інфраструктури та створювати ризики для населення, перетворюється на визначальний чинник у сучасних конфліктах. Показовим випадком є війна між росією та Україною, яка, попри свій всеосяжний характер, демонструє типові ознаки «гібридного» протистояння. Держава-агресор у збройному протиборстві використовує різноманітні «додаткові інструменти», включаючи кіберакції та атаки на множинні цілі української держави: інформаційну сферу, фінансовий та медійний сектори, комунікаційні та керуючі системи, об'єкти стратегічної інфраструктури тощо. Отже, ці порівняно нові загрози державній безпеці потребують комплексного підходу до організації кіберзахисту та створення дієвих (включаючи організаційно-правові) механізмів протидії. Термінологія кібербезпеки, кіберконфліктів, інформаційного протиборства, кіберзахисту, віртуального простору поступово набуває відповідного етимологічного та правового наповнення, стаючи основними каталізаторами формування спеціалізованої нормативної бази, орієнтованої передусім на охорону: сфери національної безпеки та оборони, суспільного простору країни, економічних суб'єктів, громад та індивідуальних громадян у цьому кіберпротистоянні