Тенденції оновлення і розвитку нормативного масиву та програмних документів з питань інформаційної безпеки та кіберзахисту в умовах критичного посилення загроз роз та небезпек

Abstract

В епоху цифрової трансформації телекомунікаційні системи та мережеві технології перетворилися на фундаментальні елементи сучасного життя, проникаючи у всі сфери державного функціонування: від оборонного сектору та політичного управління до бізнес-процесів, громадської безпеки та захисту законних інтересів громадян, включаючи майнові права. Проте, динамічний прогрес у галузі інформаційних технологій породжує нові виклики та небезпеки, особливо в контексті забезпечення кібернетичної безпеки. Кіберзлочинність, здатна дестабілізувати роботу державних механізмів, систем національної безпеки, стратегічно важливої інфраструктури та створювати ризики для населення, перетворюється на визначальний чинник у сучасних конфліктах. Показовим випадком є війна між росією та Україною, яка, попри свій всеосяжний характер, демонструє типові ознаки «гібридного» протистояння. Держава-агресор у збройному протиборстві використовує різноманітні «додаткові інструменти», включаючи кіберакції та атаки на множинні цілі української держави: інформаційну сферу, фінансовий та медійний сектори, комунікаційні та керуючі системи, об'єкти стратегічної інфраструктури тощо. Отже, ці порівняно нові загрози державній безпеці потребують комплексного підходу до організації кіберзахисту та створення дієвих (включаючи організаційно-правові) механізмів протидії. Термінологія кібербезпеки, кіберконфліктів, інформаційного протиборства, кіберзахисту, віртуального простору поступово набуває відповідного етимологічного та правового наповнення, стаючи основними каталізаторами формування спеціалізованої нормативної бази, орієнтованої передусім на охорону: сфери національної безпеки та оборони, суспільного простору країни, економічних суб'єктів, громад та індивідуальних громадян у цьому кіберпротистоянні