Проблеми правоохоронної та освітньої діяльності, 2025, №2
Permanent URI for this collectionhttps://elar-kingu.kyiv.ua/handle/123456789/1391
Browse
Recent Submissions
Item Бойовий досвід у професійній підготовці військових фахівців(Київський інститут Національної гвардії України, 2025-11-28) Яковенко, Євген Сергійович; Yakovenko, Yevhen; https://orcid.org/0000-0002-2612-8550; Кізян, Руслан Володимирович; Kizyan, Ruslan; https://orcid.org/0009-0005-8980-4391Розглянуто одне з найактуальніших питань сучасної військової освіти – вивчення та впровадження бойового досвіду в систему професійної підготовки військових фахівців. Актуалізовано необхідність оперативного оновлення змісту, методів та форм підготовки військового персоналу, зважаючи на виклики, що постали перед силами оборони України в умовах широкомасштабної збройної агресії. Бойовий досвід, здобутий безпосередньо в ході бойових дій, виявився безцінним джерелом практичних знань, опанування яких має забезпечити високу ефективність навчання майбутніх командирів та спеціалістів. Здійснено теоретичний аналіз дефініції поняття «бойовий досвід» у військовопедагогічному контексті, окреслено його сутнісні характеристики та функціональне значення в освітньому процесі. Окрему увагу приділено висвітленню основних форм і методів реалізації бойового досвіду в освітньому середовищі: використання бойових кейсів, ситуаційне моделювання, участь офіцерів із бойовим досвідом у викладанні, варгеймінг, навчання в умовах, максимально наближених до бойових. Аргументовано, що включення реального бойового матеріалу в освітній процес підвищує мотивацію до навчання, сприяє формуванню професійної рефлексії та адаптивного мислення, здатності до прийняття нестандартних рішень у складних умовах. Підсумовано, що вивчення та педагогічне осмислення бойового досвіду має розглядатися стратегічним напрямом розвитку військової освіти.Item Юридична відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби: проблеми кваліфікації, реалізації, звільнення від реалізації(Київський інститут Національної гвардії України, 2025-11-28) Бейкун, Андрій Леонардович; Beikun, Andriі Leonardovich ; https://orcid.org/0000-0002-4895-1361; Пелагеша, Олександр Григорович; Pelahesha, Oleksandr; https://orcid.org/0000-0003-4158-5888; Мина, Володимир Валентинович; Myna, Volodymyr; https://orcid.org/0000-0002-1523-4737У статті визначено та розкрито зміст окремих теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із юридичною відповідальністю за самовільне залишення військової частини або місця служби (СЗЧ) та звільненням від неї. Доведено, що правильна кваліфікація юридичної відповідальності за СЗЧ, разом із запровадженням дієвого механізму звільнення від неї, є запорукою підтримання необхідної чисельності підрозділів Сил оборони, рівня їх боєздатності у забезпеченні захисту України від російської агресії. Установлено, що запровадження принципу часткової декриміналізації юридичної відповідальності за СЗЧ об’єктивно обумовлює певні проблеми його реалізації, повязані, зокрема, із: а) розумінням нормативного змісту ст. 407, 408 КК України, ст. 172.11 КУпАП; б) кваліфікацією юридичної відповідальності за СЗЧ; в) дією механізму звільнення від юридичної відповідальності за СЗЧ. Виявлено та розкрито окремі проблеми нормативного змісту ст. 407 КК України та ст. 172.11 КУпАП, як-от: а) закріплення вичерпного переліку ситуацій нез’явлення без поважних причин; б) відсутність закріплення поняття поважної причини; в) відсутність закріплення критеріїв самовільності. З метою вдосконалення підходів до розуміння нормативного змісту ст. 407 КК України, ст. 172.11 КУпАП запропоновано розуміння понять поважної причини, самовільного залишення військової частини або місця служби, механізму звільнення від юридичної відповідальності за СЗЧ. Виявлено та розкрито зміст окремих проблем кваліфікації юридичної відповідальності за СЗЧ, таких як: а) міра (ступінь) суспільної небезпеки СЗЧ; б) відмежування СЗЧ від дезертирства; в) визначення часового виміру СЗЧ. Запропоновано розуміння механізму звільнення від юридичної відповідальності за СЗЧ як сукупності нормативних, інституційних та організаційних складових, які комплексно регулюють питання щодо: а) порядку звернення військовослужбовця, який прийняв рішення щодо добровільного повернення із СЗЧ, до уповноваженого органу; б) проходження відповідної процедури в межах компетенції відповідного органу або/чи судового розгляду; в) проходження процедури переводу (факультативно); г) поновлення на службі; ґ) відновлення грошового та інших видів забезпечення. Установлено, що сьогодні зазначений механізм перебуває на стадії становлення, тому йому притаманні певні недоліки, які може бути усунено шляхом удосконалення нормативного регулювання та застосування відповідних інструментів.