Browsing by Author "https://orcid.org/0009-0002-6548-7772"

Now showing 1 - 3 of 3

Етичні засади осмислення війни і миру в контексті гібридних конфліктів як складова філософії сучасної безпеки
(Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика, ФОП Малець Василь Васильович, 2026-04-30) Дятлова, Ірина Володимирівна; Кравцов, Юрiй Cергiйович; Кондратюк-Антонова, Тетяна Вячеславівна; Diatlova, Iryna,; Kravtsov, Andrii; Kondratyuk-Antonova, Tetyana; https://orcid.org/0009-0002-6548-7772
Метою статті є філософське осмислення війни і миру в умовах гібридних конфліктів крізь призму етичного виміру сучасної безпеки, а також визначення моральних засад, що можуть слугувати орієнтиром для суспільства і держави в ситуації тривалого протистояння. Встановлено, що гібридні конфлікти дестабілізують відносини між країнами і можуть стати причиною збройних протистоянь без відкритого оголошення війни. За таких умов звичні військові дії поєднуються з нетрадиційними методами боротьби: інформаційними атаками, кібервійнами, тиском на економіку, дипломатичним саботажем тощо. З’ясовано особливості зміщення меж між військовими та невійськовими формами насильства, які поступово переносяться зі звичного поля бою і територій безпосереднього проведення військових операцій у простір інформації, економіки, культури та цифрових мереж, виводячи поняття війни за межі фізичного протистояння. Основну увагу приділено ерозії фундаментального принципу гуманітарного права – принципу розрізнення (distinction). Доведено, що в умовах гібридності відбувається радикальна трансформація статусів «комбатант» та «некомбатант».
Філософське осмислення освіти в контексті постгуманізму: проблематика автономії, розвиток критичного мислення та формування моральної відповідальності
(ГО "Східно-Європейська спілка науковців", 2025-09-18) Кравцов, Юрій; Кондратюк-Антонова, Тетяна Вячеславівна; Чебан, Оксана; Kravtsov, Yuriy; Kondratyuk-Antonova, Tetyana; Cheban, Oksana; https://orcid.org/0009-0002-6548-7772
Стаття стосується дослідження філософських аспектів освіти постгуманістичної доби, окрема увага приділена викликам, що стосуються автономії індивідуального вибору, моральної відповідальності та можливості критично мислити. Актуальність запропонованої теми зумовлена стрімкими темпами поширення цифровізації, застосуванням можливостей штучного інтелекту в освіті та глобалізацією інформаційних процесів, що радикально трансформують традиційні освітні парадигми й ставлять під сумнів класичні гуманістичні уявлення про людину, її свободу та моральну свідомість. Застосовано міждисциплінарний підхід до розгляду постгуманізму як філософського світогляду, в межах якого відбувається деконструкція антропоцентризму, а в освіті інтегруються людські, технологічні та екологічні виміри. Проаналізовано ті основні постгуманістичні концепти, що безпосередньо впливають на філософію освіти –деконструкцію антропоцентризму, розширену суб’єктність, переосмислення етики та технологічне посередництво знання. Підтверджено, що під час взаємодії людини з алгоритмами, традиційне уявлення про автономію трансформується і проходить шлях від суверенної до реляційної та розподіленої. Досліджено, як змінюється критичне мислення під впливом алгоритмізованих інформаційних процесів, а також запропоновано нові дидактичні формати для того, щоб сформувати необхідні компетентності у безпосередніх учасників модернізованого освітнього процесу. Окрема увага стосується моральної відповідальності, що позиціонується як індивідуальний і колективний феномен, для реалізації якого необхідна одночасна етична рефлексія, прозорі алгоритмічні рішення та взаємодія усіх учасників навчального середовища. Визначено філософсько-освітні орієнтири, що можуть забезпечити гармонічне поєднання технологічного розвитку з гуманістичними цінностями людства –етичне передбачення, принцип технологічного гуманізму, партисипативність, міждисциплінарність і прозорість процесів. Продемонстровано необхідність поєднання автономії, критичного мислення і моральної відповідальності з технологічними інноваціями в умовах постгуманізму, щоб забезпечити адекватну підготовку суб’єктів, які б вільно орієнтувалися у тонкощах інформаційних екосистем, якісно використовували корисні для суспільства технології, зберігали фундаментальні гуманістичні цінності як основу розвитку сучасної цивілізаці
Філософія надії: оптимізм як духовна опора кризових суспільств
(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Видавничий дім «Гельветика»., 2025-05-29) Цихуляк, Іван Михайлович; Кондратюк-Антонова, Тетяна Вячеславівна; Чебан, Оксана Михайлівна; Tsykhuliak, Ivan; Kondratyuk-Antonova, Tetyana; Cheban, Oksana; https://orcid.org/0009-0002-6548-7772
Філософія надії й оптимізму є важливим складником вивчення людської психології та соціальних механізмів, що сприяють подоланню кризових ситуацій. Вона становить основу для розуміння того, як люди й суспільства можуть відновлюватися після великих потрясінь – війн, економічних криз, природних катастроф чи політичних конфліктів. У запропонованому дослідженні здійснено теоретичний аналіз філософії надії в контексті класичних і сучасних філософських концепцій, а також розглянуто роль оптимізму як ресурсу в умовах кризи. Особлива увага приділяється вивченню функцій надії в психологічному, соціальному, політичному й економічному контекстах. Звернено увагу на важливість надії як механізму підтримки психічної стабільності індивідів, а також як засобу зміцнення соціальної солідарності й мобілізації колективних зусиль. Визначено, що оптимізм може відігравати ключову роль у формуванні конструктивних стратегій відновлення, коли він поєднується з критичним аналізом ситуації – цей підхід отримав назву «реалістичний оптимізм». Окрему увагу приділено ризикам, які супроводжують надмірний або ілюзорний оптимізм у кризових умовах, коли безпідставна віра у швидке покращення може призвести до соціальної апатії, цинізму чи психологічного виснаження. Ілюзії надії, які не підкріплені реальними діями чи планами, часто зумовлюють загострення криз і навіть поглиблення соціальних проблем. Водночас філософія надії вказує на важливість підтримки реалістичного підходу до аналізу кризових ситуацій і необхідності активних дій для їх подолання. У висновках підкреслено важливість філософії надії як ключового елемента відновлення суспільств, що переживають складні і тривалі кризи. Реалістичний оптимізм допомагає формувати позитивний, але обґрунтований погляд на майбутнє, що сприяє створенню умов для сталого розвитку навіть у часи глобальних потрясінь.