Трансформація змісту понять тероризму, державного тероризму, терористичних практик в контексті агресії росії проти України

Abstract

У статті, на основі існуючих підходів до поняття терору, розкрито сутність та співвідношення понять «тероризм», «терористичні практики», «державний тероризм». Доведено, що поняття терору, як форми репресій, пов’язане, передовсім, із способами та методами здійснення внутрішньої політики за умов недемократичного політичного режиму, а поняття тероризму, як суспільно небезпечних діянь, змістом яких є грубе і беззмістовне використання сили, cтворення атмосфери страху з метою досягнення певних цілей – із діями держав чи інших суб’єктів на зовнішньополітичній арені. Систематизовано підходи до ознак тероризму, сформовано їх перелік, виділено та розкрито сутність найсуттєвіших обов’язкових ознак тероризму, таких як: реалізація методом грубого і беззмістовного насильства; наявність певної, як правило, політичної, мети; намір викликати і використати у своїх цілях суспільний страх і соціальний резонанс. Обґрунтовано та запропоновано розуміння терористичних практик як сталих або повторюваних дій, способів чи методів діяльності держави, організації чи політичної сили, які полягають у систематичному застосуванні або погрозі застосування насильницьких, незаконних дій, і які спрямовані на залякування населення з метою впливу на політичні рішення, поведінку іншої держави або суспільства. Доведено, що тероризм є категорією, що має кримінально-правовий та віктимологічний характер і використовується, переважно, для визначення складу злочину. Терористичні практики є категорією соціально-політичного характеру, використовується, здебільшого, для характеристики конкретних механізмів масового терору. У випадку реалізації терористичних методів і практик як інструменту зовнішньої політики вони об’єктивують поняття державного тероризму або ж політики державного тероризму. Установлено, що попри відсутність у міжнародному праві юридично закріплених термінів «державний тероризм» чи «політика державного тероризму», існує перелік дій, які за умов їх системності і масштабності можуть розглядатися як прояви державного тероризму. Зокрема, це: воєнні злочини; злочини проти людяності; геноцид; ведення агресивної війни. У більшості випадків умовою реалізації таких злочинів, їх «політичним тлом», є агресія чи агресивна війна. Проаналізовано загальну тактику дій російської федерації у війні проти України та доведено, що російська агресія проти України є відкрито терористичною. Терористичні практики росії в Україні є системними, масштабними, спрямованими проти мирного населення, і мають на меті створення атмосфери страху і морально-психологічного виснаження. Зазначене корелюється із класичним розумінням тероризму як насильства, спрямованого на досягнення політичного ефекту шляхом залякування. Доведено, що розв’язана росією війна проти України є не лише фактом агресії як міжнародно-правового злочину, а фактом реалізації росією політики державного тероризму. Зазначені дії російської федерації слід розцінювати як посягання на міжнародний мир і безпеку, а саму російську федерацію – як державу-агресорку і державу-терористку