Категорія безпеки як предмет філософського аналізу

Abstract

У статті обґрунтовано важливість продовження філософського дискурсу феномену безпеки. Доведено, що безпека має основоположний та всеосяжний характер, тому її вивчення потребує поєднання зусиль представників багатьох наук та використання синергії міждисциплінарного підходу. Завдання філософії як методологічної дисципліни полягає у виявленні таких засадничих ознак категорії безпеки, які можна було би використовувати для формування її характеристики стосовно різних рівнів та різних сфер суспільного життя. На основі аналізу результатів наявних досліджень установлено, що найчастіше безпеку визначають як стан суб’єкта чи системи, що характеризується відсутністю загроз та потреби захисту. З позицій найширшого розуміння, у контексті філософії, в антропологічному аспекті безпеку пов’язують із проблемою самої можливості життя, його збереженням і захистом; у соціальному – з проблемами суспільних цінностей, засадами і критеріями розвитку людини чи соціуму; у функціональному – з проблемами її забезпечення. Доведено, що безпека має основоположний та всеосяжний характер, тому її вивчення потребує поєднання зусиль представників багатьох наук та використання синергії міждисциплінарного підходу. Завдання філософії як методологічної дисципліни полягає у виявленні таких засадничих ознак категорії безпеки, які можна було би використовувати для формування її характеристики стосовно різних рівнів та різних сфер суспільного життя. На основі аналізу результатів наявних досліджень установлено, що найчастіше безпеку визначають як стан суб’єкта чи системи, що характеризується відсутністю загроз та потреби захисту. З позицій найширшого розуміння, у контексті філософії, в антропологічному аспекті безпеку пов’язують із проблемою самої можливості життя, його збереженням і захистом; у соціальному – з проблемами суспільних цінностей, засадами і критеріями розвитку людини чи соціуму; у функціональному – з проблемами її забезпечення. Доведено, що категорію безпеки найчастіше розкривають з позицій статичного (стан) та динамічного (процес) підходу, в системі її зв’язків з категоріями загрози та небезпеки. У межах онтологічно-філософського підходу безпеку найчастіше розуміють як специфічну форму реалізації різних аспектів життя людини (соціуму), що детермінує їх рефлексивно-ціннісне самовизначення стосовно небезпеки як загрози для самого їх існування. Обґрунтовано методологічну доцільність та ефективність аналізу безпеки в парадигмі проблеми буття, з позицій онтологічного підходу, а саме: не просто як відсутність загроз, а як передумову та основу буття, що об’єктивуються на різних рівнях (природа, людина, суспільство) та є необхідними умовами повноцінної життєдіяльності. Зважаючи на аналіз результатів наявних досліджень, установлено, що розкриття властивостей безпеки традиційно пов’язується з: властивостями об’єкта, з яким вона пов’язана; установленням сфери, до якої належить об’єкт безпеки; її класифікацією за рівнями та видами. Переважно безпеку розглядають як соціальне явище, без урахування її онтологічної сутності, розкриваючи при цьому її похідні (вторинні) ознаки. Констатовано, що такий підхід не дає можливості виділити та розкрити сутнісні ознаки безпеки як філософської категорії. З огляду на те, що безпека належить до системи філософських категорій, які мають екзистенційне вираження та засадничий характер, обґрунтовано доцільність аналізу феномену безпеки з позицій онтологічного підходу, в парадигмі проблеми буття. Виділено та розкрито ознаки безпеки як філософської категорії, як-от: 1) основоположність, виключна необхідність для існування будь-якого предмета чи явища; 2) методологічна значущість для розкриття сутності інших видів (систем) безпеки; 3) пов’язаність із категорією буття; 4) апофатичність змісту, можливість його пізнання лише через протилежність; 5) суб’єктивність, належність до системи людської свідомості; 6) наявність соціального змісту. Визначено перспективні напрями подальших досліджень безпеки як філософської категорії: 1) використання синергії загальнофілософських, спеціально-філософських та міждисциплінарних методів; 2) виявлення зв’язків категорії безпеки з іншими поняттями і категоріями, пов’язаними з проблемами буття, а також зв’язків між її загальносистемними та специфічними складниками; 3) розширення та вдосконалення змісту виявлених ознак безпеки; 4) дослідження категорії безпеки з позицій феноменологічного підходу.

The article substantiates the importance of continuing the philosophical discourse on the phenomenon of security. It proves that security is fundamental and comprehensive in nature, therefore its study requires the combined efforts of representatives of many sciences and the use of the synergy of an interdisciplinary approach. The task of philosophy, as a methodological discipline, is to identify the fundamental characteristics of the category of security that could be used to form its characteristics in relation to different levels and different spheres of social life. Based on an analysis of existing research, it has been established that security is most often defined as the state of an entity or system characterized by the absence of threats and the need for protection. From the broadest perspective, in the context of philosophy, in the anthropological aspect, security is associated with the problem of the very possibility of life, its preservation and protection; in the social aspect, with the problems of social values, principles and criteria for the development of the individual or society; in the functional aspect, with the problems of ensuring it. It has been proven that the category of security is most often revealed from the perspective of static (state) and dynamic (process) approaches, in the system of its connections with the categories of threat and danger. Within the ontological-philosophical approach, security is most often understood as a specific form of realization of various aspects of human (society) life, which determines their reflexive-value selfdetermination in relation to danger as a threat to their very existence. The methodological feasibility and effectiveness of security analysis in the paradigm of the problem of being, from the standpoint of the ontological approach, is substantiated. Namely: not simply as the absence of threats, but as a prerequisite and basis for being, which is objectified at various levels (nature, man, society) and is a necessary condition for full-fledged life activity. Taking into account the results of the analysis of existing studies, it has been established that the disclosure of security properties is traditionally associated with: the properties of the object to which it is related; the establishment of the sphere to which the security object belongs; its classification by levels and types. Security is predominantly viewed as a social phenomenon, without taking into account its ontological essence, while revealing its derivative (secondary) characteristics. It has been established that this approach does not allow for the identification and disclosure of the essential characteristics of security as a philosophical category. Taking into account the fact that security belongs to the system of philosophical categories that have an existential expression and a fundamental nature, the expediency of analyzing the phenomenon of security from the standpoint of an ontological approach, in the paradigm of the problem of being, is justified. The characteristics of security as a philosophical category are identified and revealed. Namely: 1) fundamental nature, exclusive necessity for the existence of any object or phenomenon; 2) methodological significance for revealing the essence of other types (systems) of security; 3) connection with the category of being; 4) apophatic content, the possibility of its cognition only through opposition; 5) subjectivity, belonging to the system of human consciousness; 6) the presence of social content. Promising areas for further research into security as a philosophical category have been identified: 1) the use of synergies between general philosophical, specialized philosophical, and interdisciplinary methods; 2) identifying the connections between the category of security and other concepts and categories related to the problems of being, as well as the connections between its general systemic and specific components; 3) expanding and improving the content of the identified characteristics of security; 4) researching the category of security from the perspective of a phenomenological approach.