Аналіз правового регулювання біологічної безпеки та біологічного захисту: досвід Німеччини і Франції

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження правового регулювання біологічної безпеки та біологічного захисту в Німеччині та Франції з метою виявлення ефективних механізмів, які може бути адаптовано в українських умовах. Проаналізовано основні законодавчі та інституційні підходи до управління біологічними ризиками, зокрема систему державного контролю, регулювання генної інженерії, роботу мережі спеціалізованих лабораторій, а також заходи з навчання персоналу та реагування на біологічні загрози. Особливу увагу приділено практикам Франції щодо інтеграції військових структур у систему біозахисту, що дозволяє ефективно реагувати на біологічні інциденти у воєнний час або в умовах терористичних загроз. Німеччина своєю чергою, продемонструвала високий рівень правового унормування біотехнологій та багаторівневу систему моніторингу і стримування біологічних загроз. Зазначено, що у контексті повномасштабної збройної агресії рф проти України та актуалізації ризиків застосування біологічної зброї адаптація вказаних стандартів і практик набуває ключового значення для зміцнення національної безпеки. Запропоновані підходи до гармонізації українського законодавства з між-народними нормами сприятимуть підвищенню стійкості державної системи біозахисту, вдосконаленню механізмів міжвідомчої координації та розвитку потенціалу швидкого реагування. Імплементація цих під-ходів дозволить мінімізувати наслідки потенційних біологічних інцидентів, захистити населення, військовослужбовців і критичну інфраструктуру в умовах воєнного стану. Насамкінець наголошено, що трансформація української системи біологічної безпеки з урахуванням європейського досвіду є не лише питанням законодавчої адаптації, а й стратегічною умовою забезпечення сталого розвитку держави та її обороноздатності в умовах гібридних загроз