Стійкість критичної інфраструктури як чинник економічної безпеки держави: ризики, регулювання та кадрові механізми забезпечення

Abstract

У статті обґрунтовано роль стійкості критичної інфраструктури як системоутворюючого чинника економічної безпеки держави в умовах зростання багатовекторних ризиків та інфраструктурної вразливості. Доведено, що порушення функціонування енергетичних, транспортних, інформаційно-комунікаційних, фінансових і логістичних систем формує каскадні негативні ефекти для макроекономічної стабільності, виробничої безперервності та інвестиційної привабливості. Узагальнено наукові підходи до трактування стійкості критичної інфраструктури та систематизовано основні групи ризиків –фізичні, техногенні, кібернетичні, організаційні, воєнні та гібридні –з визначенням каналів їх впливу на економічні показники. Розроблено модель інтеграції індикаторів стійкості критичної інфраструктури до системи показників економічної безпеки держави. Обґрунтовано включення коефіцієнта кадрової спроможності та результативності підготовки персоналу як коригуючого чинника зниження інфраструктурних ризиків. Запропоновано концептуальну модель забезпечення інфраструктурної стійкості, що поєднує ризик-орієнтоване регулювання, аналітичний індикаторний інструментарій та кадрові механізми. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованих підходів у системі державного регулювання економічної безпеки та плануванні розвитку кадрових спроможностей сектору безпеки і оборони.