Browsing by Author "https://orcid.org/0000-0002-4895-1361"

Now showing 1 - 2 of 2

Дедлайни повернення військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство: юридичний аналіз
(Спеціалізоване видавництво «ЮНЕСКО-СОЦІО», Харківський національний університет внутрішніх справ Кримінологічна асоціація України Міжрегіональна академія управління персоналом Західно-регіональна асоціація клубів ЮНЕСКО Національна академія правових наук України Міністерство юстиції України, Академія юридичних наук Молдови, 2025-06-15) Мина, Володимир Валентинович; Бейкун, Андрій Леонардович; Пелагеша, Олександр Григорович; https://orcid.org/0000-0002-1523-4737; https://orcid.org/0000-0002-4895-1361; https://orcid.org/0000-0003-4158-5888
У статті системно аналізуються законодавчі зміни в частині окремих правових наслідків самовільного залишення військової частини або місця служби, дезертирства, а саме, визначені: Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану» від 20 серпня 2024 року № 3902-IX; Законом України «Про внесення зміни до глави XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 21 листопада 2024 року № 4087-IX; Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо особливостей взяття громадян України на військовий облік призовників та їх медичного огляду під час проходження ними базової загальновійськової підготовки» від 9 січня 2025 року № 4197-IX; Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану» від 30 квітня 2025 року № 4392-IX.Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану» від 30 квітня 2025 року № 4392-IX «обнулив» дію попередніх редакцій приписів підп. 1 п. 7-2 глави XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року 2232-XII та передбачив можливість «привілейованого» (без санкційних каральних наслідків) повернення військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували до 15 травня 2025 року. При цьому встановлено дедлайн такого повернення – 30 серпня 2025 року.
Юридична відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби: проблеми кваліфікації, реалізації, звільнення від реалізації
(Київський інститут Національної гвардії України, 2025-11-28) Бейкун, Андрій Леонардович; Beikun, Andriі Leonardovich ; https://orcid.org/0000-0002-4895-1361; Пелагеша, Олександр Григорович; Pelahesha, Oleksandr; https://orcid.org/0000-0003-4158-5888; Мина, Володимир Валентинович; Myna, Volodymyr; https://orcid.org/0000-0002-1523-4737
У статті визначено та розкрито зміст окремих теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із юридичною відповідальністю за самовільне залишення військової частини або місця служби (СЗЧ) та звільненням від неї. Доведено, що правильна кваліфікація юридичної відповідальності за СЗЧ, разом із запровадженням дієвого механізму звільнення від неї, є запорукою підтримання необхідної чисельності підрозділів Сил оборони, рівня їх боєздатності у забезпеченні захисту України від російської агресії. Установлено, що запровадження принципу часткової декриміналізації юридичної відповідальності за СЗЧ об’єктивно обумовлює певні проблеми його реалізації, повязані, зокрема, із: а) розумінням нормативного змісту ст. 407, 408 КК України, ст. 172.11 КУпАП; б) кваліфікацією юридичної відповідальності за СЗЧ; в) дією механізму звільнення від юридичної відповідальності за СЗЧ. Виявлено та розкрито окремі проблеми нормативного змісту ст. 407 КК України та ст. 172.11 КУпАП, як-от: а) закріплення вичерпного переліку ситуацій нез’явлення без поважних причин; б) відсутність закріплення поняття поважної причини; в) відсутність закріплення критеріїв самовільності. З метою вдосконалення підходів до розуміння нормативного змісту ст. 407 КК України, ст. 172.11 КУпАП запропоновано розуміння понять поважної причини, самовільного залишення військової частини або місця служби, механізму звільнення від юридичної відповідальності за СЗЧ. Виявлено та розкрито зміст окремих проблем кваліфікації юридичної відповідальності за СЗЧ, таких як: а) міра (ступінь) суспільної небезпеки СЗЧ; б) відмежування СЗЧ від дезертирства; в) визначення часового виміру СЗЧ. Запропоновано розуміння механізму звільнення від юридичної відповідальності за СЗЧ як сукупності нормативних, інституційних та організаційних складових, які комплексно регулюють питання щодо: а) порядку звернення військовослужбовця, який прийняв рішення щодо добровільного повернення із СЗЧ, до уповноваженого органу; б) проходження відповідної процедури в межах компетенції відповідного органу або/чи судового розгляду; в) проходження процедури переводу (факультативно); г) поновлення на службі; ґ) відновлення грошового та інших видів забезпечення. Установлено, що сьогодні зазначений механізм перебуває на стадії становлення, тому йому притаманні певні недоліки, які може бути усунено шляхом удосконалення нормативного регулювання та застосування відповідних інструментів.