Browsing by Author "Voluyko, Oleksiy Mykolayovych"

Now showing 1 - 6 of 6

Військова дисципліна та військовий правопорядок: кореляція понять
(2023) Дручек, Олена Василівна; Волуйко, Олексій Миколайович; Druchek, Оlena Vasylivna; Voluyko, Oleksiy Mykolayovych
У статті проаналізовано підходи до визначення понять військової дисципліни та військового правопорядку, розкрито їх зміст, установлено параметри співвідношення. Установлено, що категорії військової дисципліни та військового правопорядку є складовими більш широких систем державної дисципліни та державного правопорядку, які є складовими систем правових відносин та правового регулювання. Доведено, що категорії військової дисципліні і військового правопорядок мають схожу юридичну природу, зокрема, у частині ознак, функцій, методів забезпечення. Установлено, що об’єднуючими ознаками для військової дисципліни і військового правопорядку є сфера реалізації, особливе коло суб’єктів, відображення у нормах спеціального законодавства, специфічне призначення у системі відносин військової служби і військового управління. Запропоновано розглядати військову дисципліну та військовий правопорядок як мету (ціль) правового регулювання у військовій сфері, проміжний і кінцевий результат дії норм права, спрямованих на упорядкування суспільних відносин та визначення стандартів поведінки їх учасників. Доведено взаємозв’язок військової дисципліни і військового правопорядку, а саме: військова дисципліна є формуючим чинником і передумовою військового правопорядку, мірилом стану і індикатором для визначення його рівня останнього. Військова дисципліна є фундаментом військової служби, її рівень є визначальним чинником для оцінки стану боєздатності військ. Належний рівень військової дисципліни є передумовою не лише підтримання правопорядку у військових формуваннях, а і невід’ємною складовою обороноздатності країни. Отримано висновок, що вивчення проблем, пов’язаних із військовою дисципліною та військовим правопорядком, є необхідною умовою для удосконалення законодавства у зазначеній сфері та реформування інституційних складових механізму їх забезпечення. У підсумку зазначене має сприяти більш ефективному виконанню покладених на Збройні Сили України, Національну гвардію України, інші військові формування завдань у сфері оборони України, забезпечення державної безпеки, стримування збройної агресії проти України, відсічі їй.
Захист цивільного населення та цивільних об’єктив як принцип міжнародного гуманітарного права
(Вищий навчальний приватний заклад «Дніпровський гуманітарний університет»,, 2025-03) Дручек, Олена Василівна; Druchek, Оlena Vasylivna; Волуйко, Олексій Миколаєвич; Voluyko, Oleksiy Mykolayovych
Статтю присвячено аналізу змісту вимоги захисту цивільного населення та цивільних об’єктів як принципу міжнародного гуманітарного права. Доведено, що основним призначенням міжнародного гуманітарного права є регулювання міждержавних відносини у період війни (збройного конфлікту), з метою обмеження насильства на користь гуманності. Окремим напрямом є захист цивільного населення, цивільних об’єктів, а також обмеження негуманних методів і засобів ведення війни. Установлено, що міжнародне гуманітарне право має систему власних принципів, які забезпечують йому єдність і системність, визначаючи при цьому його мету, зміст та напрями правового регулювання. Особливістю принципів МГП є те, що вони, здебільшого, мають форму вимог, яких воюючі сторони мають дотримуватися в обов’язковому порядку, незалежно від їх бажання. З’ясовано, що особливе місце у системі зазначених принципів належить принципу захисту цивільних осіб та об’єктів, з метою недопущення воєнного насильства та зменшення негативних наслідків воєнних дій для зазначеної категорії осіб. Установлено, що вимоги, спрямовані на захист цивільного населення та об’єктів, об’єктивуються у нормах Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, Додатковому протоколі І до неї, Женевської конвенції про статус військовополонених 1949 року. Їх зміст складають обов’язки сторін під час ведення бойових дій дотримуватися принципів: а) розрізнення; б) заборони невибіркових нападів; в) сумірності (пропорційності) дій; г) вжиття запобіжних заходів. Здійснено деталізацію вимог та розкрито зміст зазначених принципів. Доведено масовість і системність порушень принципу захисту цивільного населення та об’єктів державою-порушницею у ході триваючої збройної агресії російської федерації проти України та обґрунтовано необхідність удосконалення системи норм і принципів МГП як у цілому, так і принципів захисту цивільного населення і цивільних об’єктів, зокрема, включно із посиленням інституту міжнародно-правової відповідальності та механізмів його реалізації.
Міжнародне гуманітарне право як галузь права: особливості предмету, принципів та сфери дії
(Видавничий дім «Гельветика», 2025-02) Дручек, Олена Василівна; Druchek, Оlena Vasylivna; Волуйко, Олексій Миколайович; Voluyko, Oleksiy Mykolayovych
Статтю присвячено розв’язанню основних теоретичних проблем міжнародного гуманітарного права як галузі права. Доведено, що міжнародне гуманітарне право є складовою частиною системи міжнародного права, його окремою галуззю, яка регулює міждержавні відносини у період війни (збройного конфлікту). Головною його метою є обмеження насильства на користь гуманності шляхом захисту жертв війни та цивільного населення, а також обмеження застосування методів і засобів ведення війни. Запропоновано визначення поняття міжнародного гуманітарного права як системи договірних та звичаєвих принципів і норм, що застосовуються у міжнародних та неміжнародних збройних конфліктах, і які визначають взаємні права та обов’язки суб’єктів щодо заборони або обмеження використання певних засобів і методів ведення війни та забезпечення захисту жертв збройних конфліктів. Доведено, що нормативну основу міжнародного гуманітарного права, крім звичаєвих норм, складають три групи конвенційних джерел: 1) «Право Женеви» – система міжнародних договорів, спрямованих на захист жертв війни (збройного конфлікту); 2) «Право Гааги» – система міжнародних договорів, спрямованих на заборону використання окремих видів зброї та заборону застосування певних методів ведення війни (збройного конфлікту); 3) «Право Нью-Йорку» – система міжнародних договорів, спрямованих на захисту прав людини як у мирний час, так і в умовах війни (збройного конфлікту). Обґрунтовано, що, як і будь-яка інша галузь права, міжнародне гуманітарне право ґрунтується на системі притаманних лише йому галузевих принципів, які забезпечують йому єдність і системність, а також визначають мету, зміст та напрями нормативного регулювання. Основною особливістю принципів міжнародного гуманітарного права є те, що вони містять правила поведінки воюючих сторін, тобто визначають відносини, пов’язані зі збройним конфліктом. Установлено, що у системі міжнародного гуманітарного права міжнародним збройним конфліктом визнається будь-яка ситуація, коли має місце оголошення війни чи будь-яке інше збройне зіткнення між двома і більше державами, навіть якщо стан війни не визнаний однією з них, або ж випадки часткової або повної окупації території держави, навіть за відсутності збройного опору. Неміжнародними збройними конфліктами визнаються тривалі та інтенсивні збройні зіткнення на території держави між урядовими збройними силами і організованими збройними формуваннями або між організованими збройними формуваннями. На основі аналізу конвенційних норм проаналізовано та розкрито особливості дії норм міжнародного гуманітарного права у просторі, часі та за колом осіб.
Поняття військової окупації: теоретичні та історичні аспекти
(Київський інститут Національної гвардії України, 2022) Дручек, Олена Василівна; Волуйко, Олексій Миколайович; Druchek, Оlena Vasylivna; Voluyko, Oleksiy Mykolayovych
У статті, з урахуванням наявних результатів наукових досліджень, розглянуто теоретичні й історичні аспекти військової окупації як поняття та як міжнародно-правового режиму. Досліджено етимологію терміну «окупація», розкрито його зміст, виокремлено сутнісні ознаки, здійснено порів¬няння з близькими за значенням поняттями і категоріями. Сформовано поняття, виділено ознаки та розкрито основний зміст міжнародно-правового режиму військової окупації. Визначено основні пері¬оди еволюції інституту військової окупації, пов’язані із загальноприйнятою періодизацією світової історії. Виокремлено чинники, які впливали на його зміст у той чи той історичний період.
Правоохоронна діяльність в умовах правового режиму воєнного стану в Україні: особливості реалізації
(Київський інститут Національної гвардії України, 2024) Дручек, Олена Василівна; Волуйко, Олексій Миколайович; Вакаров, Володимир Васильович; Druchek, Оlena Vasylivna; Voluyko, Oleksiy Mykolayovych; Vakarov, Volodymyr Vasylovich
У статті розширено та доповнено концепцію правоохоронної діяльності в умовах правового режиму воєнного стану в Україні. Здійснено аналіз підходів до поняття правоохоронної діяльності та сформовано поняття «правоохоронна діяльність в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні». Визначено пріоритетні напрями та завдання правоохоронної діяльності в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні. Виокремлено та класифіковано чинники, які обумовлюють зміст та особливості реалізації зазначеного виду діяльності. Обґрунтовано, що правоохоронну діяльність в умовах правового режиму воєнного стану в Україні спрямовано на попередження та протидію внутрішнім загрозам воєнного стану; сприяння і спільне виконання, у межах визначених повноважень, завдань, що постали перед силами безпеки і оборони; забезпечення законності і правопорядку; підтримання на належному рівні громадського порядку. Доведено, що основним напрямом правоохоронної діяльності в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні є протидія внутрішнім загрозам воєнного стану. Зокрема, протидія злочинам проти основ національної безпеки України; протидія терористичним виявам; протидія злочинності та правопорушенням, спрямованим проти правового режиму воєнного стану; забезпечення правопорядку та громадської безпеки; охорона прав і свобод людини і громадянина.
Історія держави і права зарубіжних країн
(Київський інститут Національної гвардії України, 2024) Дручек, Олена Василівна; Волуйко, Олексій Миколайович; Вовк, Вікторія Миколаївна; Посмітна, Вікторія Віталіівна; Коба, Марія Миколаївна; Druchek, Оlena Vasylivna; Voluyko, Oleksiy Mykolayovych; Vovk, Viktoriya Mykolayovna; Posmitna, Viktoriіa Vitalіivna; Koba, Maria Mykolaіvna
У навчальному посібнику, розробленому відповідно до освітньої програми навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» Київського інституту Національної гвардії України, висвітлено історію виникнення, становлення та розвиту основних історичних форм держави і права від найдавніших часів до початку ХХІ ст. Розглянуто найбільш яскраві приклади (типи) державно-правових систем, що визначили основні тенденції розвитку держав, права та пов’язаних з ними явищ у різних регіонах світу. Тематика лекцій охоплює процеси державо- та правотворення тих країн, які у різні періоди мали найбільший вплив на людську цивілізацію у контексті функціонування та розвитку державно-правових інститутів. Зокрема, розкриваються особливості державно правового розвитку окремих країн у період рабовласництва та феодалізму, у період формування буржуазних держав та становлення громадянського суспільства, у період протистояння демократичних та антидемократичних режимів у новітній час. Навчальне видання розраховане для здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та магістра, усіх, хто цікавиться історико-правовими проблемами та процесами державотворення.