Browsing by Author "Gradetskyi, Andrii"

Now showing 1 - 5 of 5

Актуальні проблеми дотримання міжнародних стандартів щодо гуманного поводження з військовополоненими
(Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління, 2024) Градецький, Андрій Вікторович; Gradetskyi, Andrii
В поданій статті розглянуто норми міжнародного гуманітарного права щодо гуманного поводження з військовополоненими та запропоновано рекомендації, що спрямовані як на усунення встановлених у ході дослідження проблем, так і на удосконалення правового механізму забезпечення прав, законних інтересів і гуманного поводження з військовополоненими. Гуманне поводження з військовополоненими та їх захист розвивалися протягом історії людства. Незважаючи на принципові відмінності в політичній ідеології, моралі, культурі та соціально-економічних особливостях різних цивілізацій, ставлення до ув’язнених в один і той же історичний період дуже схоже, що дозволяє розглядати сучасне міжнародне право, як кодифіковану гуманістичну традицію. Сучасними міжнародними стандартами, що визначають правила ведення війни, права цивільних та військових, а також поводження сторін конфлікту з військовополоненими є Женевські конвенції. Україна є учасником Женевських конвенцій 1949 р. та Додаткових протоколів до них 1977 р. Третя конвенція власне стосується поводження з військовополоненими. Статус військовополоненого застосовується лише у ситуації міжнародного збройного конфлікту. Дослідження норм МГП дозволяє визначити основні проблеми у дотриманні його норм, такі як: ₋ відсутність еволюції системи контролю додержання принципів гуманізації військових конфліктів; ₋ відсутність у МГП власної юстиції та заходів впливу на суб'єкти, тобто чинного механізму забезпечення дотримання норм; ₋ невиконання існуючих норм з політичних чи інших причин; ₋ репресалії як дії у відповідь, що виникають через порушення противником законів і звичаїв військових конфліктів; ₋ відсутні чіткі та єдині критерії класифікації збройних конфліктів та залежність застосування норм національного чи міжнародного права для його врегулювання; ₋ відсутність деталізованого підходу до конкретизації системи застосування МГП. Наслідки цих проблем призводять до регулярних порушень прав людини в умовах військового конфлікту, від жорстокого поводження та катувань до вбивства військовополонених, статус яких регулюється нормами МГП. Необхідним є постійне вдосконалення норм МГП з метою покращення стану військовополонених осіб та запобіганню порушенням їх прав.
Ефективне функціонування військової логістики як необхідна умова підвищення боєздатності Національної гвардії України
(Київський інститут Національної гвардії України, 2022) Градецький, Андрій Вікторович; Манжос, Олексій Олександрович; Андрусенко, Сергій Іванович; Gradetskyi, Andrii; Manzhos, Oleksii; Andrusenko, Serhii
У статті зазначено, що питання військової логістики нині набуло особливої актуальності у зв’язку з повномасштабною війною, розв’язаною РФ проти України. Ця трагічна подія прискорила процес реформування системи тилового забезпечення військ і перетворення її на систему логістич ного забезпечення відповідно до стандартів НАТО. У результаті дослідження визначено, що понят тя «військова логістика» перебуває в постійному розвитку і є результатом еволюційного вдоскона лення процесів пошуку ефективних форм матеріально-технічного забезпечення військ. Розглянуто напрям посилення ефективності функціонування військової логістики з використанням кращого досвіду НАТО.
Запобігання злочинності засобами кримінально-правового впливу та умови їх ефективності
( Національний університет «Одеська юридична академія»., 2023) Градецький, А. В.; Gradetskyi, Andrii
В статті досліджується покарання як засіб реалізації запобіжної функції кримінального права. Ефективна протидія злочинності неможлива без застосування справедливої кари за злочини. Неминучість відповідальності має більше значення для запобігання злочинам, ніж суворість каральних заходів. Іноді держава намагається стримати зростання злочинності суворими санкціями, проте жорстокість покарання не призводить до позитивного ефекту. Жорстокості було більше ніж досить, але злочинності вона не викорінила. Запобігання злочинам будь-якою ціною не може бути принципом кримінальної політики нашої держави. Тимчасово досягти мети спеціальної превенції можна за допомогою призначення покарання у виді позбавлення волі, проте кінцева мета не завжди дося- гається, оскільки сутність запобіжного впливу в досяг- ненні постійно триваючого результату. Недопустимо, щоб відбування покарання робило людину більш небез- печною для суспільства, ніж до засудження (досягається антимета). Покарання у виді позбавлення волі скоріше множить наявні недоліки, ніж усуває їх, висуває нові проблеми, ніж вирішує наявні. Таке покарання малоефективне для досягнення мети спеціальної превенції. Автор доводить, що покарання є вагомою частиною складного механізму превенції, в якому воно (покарання) виконує дві функції – загальну і спеціальну, кожна з яких має своє призначення, коло адресатів, принципи дії, особливості реалізації та ін. Разом із тим покарання справляє запобіжний ефект не само по собі, а в комплексі з іншими кримінально-правовими нормами та інститутами, а також чинниками соціального, психологічного, морального та іншого характеру. При цьому покарання – не панацея від злочинної агресії у широкому смислі слова. Тому від нього не можна вимагати стовідсоткового запобіжного ефекту. Адже в цьому сенсі воно, звісно ж, виконує хоча й вагому, але все-таки допоміжну роль поряд з іншими складовими системи запобігання злочинності.
Застосування альтернативних покарань у міжнародному пенітенціарному праві
(Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2021) Градецький, Андрій Вікторович; Gradetskyi, Andrii
У статті проаналізовано міжнародні стандарти щодо застосування кримінально-правових заходів, не пов’язаних із позбавленням волі. У процесі запобігання злочинності попереджувальне значення покарання визначається не його жорстокістю, а його невідворотністю, а покарання суворіше, ніж заслуговує засуджений, підриває переконаність у його справедливості. Негативні соціально-економічні, моральні, психологічні, демографічні та медичні наслідки доводять, що позбавлення волі не є кращим засобом боротьби зі злочинністю. З’ясовано, що всі види альтернативних покарань, які застосовуються у зарубіжних державах, можна поділити на кілька груп: а) покарання, пов’язані з матеріальним впливом на засудженого; б) санкції, що не передбачають нагляд і контроль; в) покарання, пов’язані зі здійсненням контролю за засудженими з боку спеціальних органів. Передумови запровадження альтернативних позбавленню волі покарань: низька ефективність тюремного ув’язнення, антигуманний характер позбавлення волі, економічна обґрунтованість застосування альтернатив. Найбільш комплексним міжнародним документом у сфері альтернатив тюремного ув’язнення є Токійські правила, у яких передбачено широкий діапазон заходів, альтернативних тюремному ув’язненню. Зазначено, що впровадження альтернативних покарань не тільки залежить від соціально-правових явищ і багатьох неправових обставин (економіки, соціальної структури суспільства, державного ладу і т. п.), але і відображає політику держави у сфері боротьби зі злочинністю на конкретному історичному етапі. Високі показники рецидивної злочинності серед осіб, котрі раніше відбували покарання у пенітенціарних установах, значна матеріальна витратність системи виправних установ засвідчують необхідність провадження наукових досліджень, результати яких сприятимуть вдосконаленню кримінального та кримінально-виконавчого законодавства і практики їх застосування, спрямованих на зниження репресивності та гуманізацію, на розвиток альтернативних позбавленню волі видів покарань.
Наркотизм військовослужбовців як соціально-правова проблема
(Національний університет «Одеська юридична академія», 2021) Градецький, Андрій; Повар, Олександр; Gradetskyi, Andrii; Povar, Oleksandr
У статті досліджено проблеми розповсюдження наркоманії серед військовослужбовців, а також установлено взаємозв’язок вживання наркотичних речовин та скоєння військовослужбовцями кримінальних правопорушень. Ситуація сьогодення свідчить, що немедичне вживання наркотичних та психотропних речовин має тенденцію до швидкого поширення, причому вік наркоманів стабільно знижується. З’ясовано, що розповсюдження наркоманії серед цивільного населення зумовлює її наявність і серед військовослужбовців. Серед контингенту призовників і чоловіків мобілізаційного віку сформувалася велика частка осіб, які мають досвід вживання наркотиків. Доведено, що наркоманія несумісна з військовою службою, яка відрізняється напруженою інтелектуальною діяльністю, виконанням обов’язків, що вимагають значних фізичних і психологічних навантажень. Наркотизація у військових формуваннях створює серйозні передумови для надзвичайних подій та аварійних ситуацій із непередбаченими наслідками, сприяє поширенню девіацій, перш за все суїцидальних проявів, призводить до небойових втрат серед військовослужбовців. Зазначено, що щорічно простежується зростання наркозлочинності військовослужбовців. На ґрунті вживання наркотиків скоюються загальнокримінальні та «військові» кримінальні правопорушення. Наркотизація виступає однією з причин віктимізації військовослужбовців, у сукупності з іншими формами правопорушуючої поведінки формує деструктивні чинники в організації бойової діяльності військових формувань, виступає одним з джерел економічного «підживлення» корупції у військових формуваннях. Підкреслено, що війська – специфічна частина суспільства зі своїми соціально-економічними, демографічними, організаційно-управлінськими і правовими особливостями. Тому поряд із загальним комплексом криміногенних чинників, що притаманні суспільству загалом, специфічними для військового середовища криміногенними факторами є також дія комплексу психотравмуючих ситуацій. Викладені принципи і підходи, що мають бути покладені в основу профілактики та протидії наркотизації та наркозлочинній поведінці військовослужбовців.