Бейкун, Андрій ЛеонардовичBeikun, Andriі Leonardovich2025-08-212025-08-2104.06.2025Бейкун А.Л. Сучасне правове поле інформаційної безпеки у структурі забезпечуючих елементів національної безпеки та у ракурсі необхідності протистояння гібридним аспектам повномасштабної збройної агресії. Актуальні питання у сучасній науці. № 6 (36), 2025. С. 404-414. URL: http://perspectives.pp.ua/index. php/sn/issue/view/365/467. DOI: https://doi.org/ 10.52058/2786-6300-2025-6(36)-404-414.2786-6300 printhttps://elar-kingu.kyiv.ua/handle/123456789/1012https://doi.org/ 10.52058/2786-6300-2025-6(36)-404-414https://orcid.org/0000-0002-4895-1361Вже протягом досить тривалого періоду термін «гібридна війна» став певним синонімом використання стороною збройного конфлікту нетрадиційних, асиметричних засобів ведення війни, що, як правило, передбачає певну стратегію «непрямих дій» щодо послаблення оборонного потенціалу іншої сторони збройного конфлікту, і здійснюється, як правило, шляхом того чи іншого ураження об’єктів, які, як правило, підпадають під захист норм міжнародного гуманітарного права. Фактично можна з значною долею вірогідності констатувати, що «гібридні» форми збройного протистояння є ключовою формою реалізації планів збройної агресії російської федерації проти України, а також варто погодитись зі ствердженнями, що означені форми ведення війни «стали тим підривним та безжальним монстром у руках росії, адже їх сила у тому, що вони поєднують у собі традиційні та нетрадиційні форми боротьби, військові та невійськові, насамперед, заборонені тактичні прийоми і методи реалізації намірів». Одним з проявів «гібридної війни» стала боротьба в інформаційному та кібернетичному просторі, ініційована та здійснювана російською федерацією ще задовго до прямої повномасштабної збройної агресії, до початку активної фази боротьби у лютому 2022 року. І у тому числі і цей фактор російсько-української війни став викликом не лише для України, а й для усієї демократичної міжнародної спільноти і наразі становить неабияку загрозу для чинного світового порядку, заснованому на певних узгоджених принципах співіснування. Отже, констатація невід’ємності цифрових технологій нашого життя аксіомно іде поруч з констатацією, що питання кібербезпеки набувають критичного значення, насамперед, в умовах дії особливих правових режимів. Безумовно, захист інформаційних систем, персональних даних та національної інфраструктури від кіберзагроз вимагає не лише технічних рішень, але й ефективного правового регулювання. Безумовно, що розвиток інформаційнотелекомунікаційних систем впливає як на форми взаємодії у суспільстві, так і на потенційні можливості супротивників завдавати ураження об’єктам критичної інфраструктури. Не є таємницею, що російсько-українська війна характерна і численними кібератаками, якими обмінюються наші спеціальні підрозділи з ворогом. Об’єктами таких атак є: і електронні засоби управління, і засоби регулювання технологічних процесів, і засоби масової інформації та телекомунікації тощо. За таких умов особливого значення набуває гарантування інформаційної та кібернетичної безпеки держави, суспільства і окремої особистості, у тому числі і шляхом удосконалення відповідної нормативноправової бази.ukгуманітарні нормиінформаційні технологіїсистема національної безпекикібербезпекакібератакикіберопераціїкіберзагрозикіберпростіркібершпигунствогібридний конфліктоб’єкти критичної інфраструктурисистема життєзабезпеченняhumanitarian normsinformation technologynational security systemcybersecuritycyber attackscyber operationscyber threatscyberspacecyber espionagehybrid conflictcritical infrastructure facilitieslife support systemСтаттяArticle342.6:342.922(477)