Формування граматичної компетенції у студентів нелінгвістичних спеціальностей

Abstract

У статті висвітлено підходи до формування граматичної компетенції у студентів нелінгвістичних спеціальностей. Узагальнено підходи до визначення граматичної компетенції у науковій літературі (знання про граматичні конструкції та розуміння особливості їх вживання в усному та письмовому мовленні; уміння на навички будувати мовленнєву діяльність з урахуванням граматичних одиниць відповідно до стилю мовлення; здатність здобувачів освіти до граматично правильного оформлення своїх думок в усній та письмовій формі і розуміння граматичного матеріалу, що вживається іншими особами; комплекс знань про граматичні конструкції та можливі засоби вираження граматичних одиниць, а також уміння та навички їх застосування під час спілкування тощо). Стверджується, що граматика є основою, за допомогою якої будується грамотне мовлення, адже не можна передати ідею тільки за допомогою лексичних одиниць, адже вони називають тільки предмет або явище, тому необхідно приділяти увагу цьому аспекту вивчення мови. Для формування граматичної компетенції необхідно розуміти, що у студентів є явні та неявні знання. До явних знань відносяться знання граматичних правил та правила вживання граматичних конструкцій, також явні знання через виправлення помилок допомагають студентам прийти до розуміння того чи іншого правила. Неявні знання є автоматичними та не потребують додаткового опрацювання студентами; такі знання є несвідомим, інтерналізованим знанням іноземної мови, яка доступна під час спонтанного мовлення. Відомо, що формувати граматичну компетентність студентів нелінгвістичних спеціальностей можна за допомогою різних підходів. Разом із тим, найрозповсюдженішими з них є граматико-перекладацький підхід (вважається традиційним підходом до формування граматичної компетентності, який активно почали використовувати у другій половині ХХ століття. У цьому підході використовується як іноземна, так і рідна мова), комунікативний підхід (граматичний матеріал не може бути основним об’єктом і головною метою навчальної діяльності); підхід із використанням інформаційних технологій (розвиток технологій надав нові виміри та висунув нові вимоги до матеріалів для додаткового опрацювання та матеріалів для самостійної роботи. Установлено, що інтерактивні мультимедійні елементи можуть не лише підвищити залучення студентів, але й запропонувати персоналізований досвід навчання).