Удосконалення вогневої підготовки військовослужбовців до ведення ближнього стрілецького бою в умовах траншейної війни

Abstract

Сучасний бойовий досвід свідчить, що традиційна модель вогневої підготовки, орієнтована на виконання нормативних вправ у контрольованих умовах стрільбища, не відображає реальну складність ближнього стрілецького бою. У навчальній обстановці військовослужбовець, як правило, діє за відомим порядком, має визначену дистанцію до цілі та достатньо прогнозовані умови виконання вправи. У траншейному бою ситуація є фрагментарною, швидкоплинною і психологічно напруженою: цілі з’являються раптово, сектор огляду обмежується рельєфом та інженерними спорудами, а рішення щодо відкриття або припинення вогню приймається швидкоплинно.