Оцінка ризиків тероризму в Україні

Abstract

Актуальність теми зумовлена трансформацією характеру терористичних загроз в умовах гібридної війни та радикальним ускладненням безпекового середовища внаслідок динамічного розвитку новітніх форм тероризму — кібертерору, інформаційно-психологічних впливів, автономної радикалізації, використання цивільної інфраструктури як об’єкта атак. Упродовж 2014–2024 років Україна стала полем постійного терористичного тиску, що супроводжується як прямими насильницькими актами, так і прихованими формами організованого впливу, зокрема через диверсійно-розвідувальні мережі, маніпулятивні наративи, сплячі осередки та фінансову підтримку деструктивних угруповань. Проблемність теми полягає у відсутності системної, інтегрованої та прогностичної моделі оцінки ризиків тероризму в Україні, яка могла б ефективно поєднувати міжвідомчу інформацію, сучасні аналітичні інструменти, нормативну визначеність і стратегії реагування. Діючі підходи залишаються фрагментарними, переважно реактивними, орієнтованими на постфактум-фіксацію загроз, що не відповідає викликам терористичних технологій нового типу — зокрема, автономізованого терору без централізованого управління або масового терору в інформаційному середовищі. Це, у свою чергу, обумовлює зростаючий дефіцит аналітичної передбачуваності, обґрунтованої профілактики і науково-технологічної готовності державної системи безпеки до нових викликів. Теоретична значущість теми полягає в необхідності глибшого осмислення сутності тероризму як багатовимірного соціально-правового явища, що вимагає міждисциплінарного підходу для його розуміння: поєднання кримінально-правової доктрини, безпекознавчих концепцій, аналітичної кібернетики, соціальної психології та політології. Практична важливість дослідження зумовлена потребою в удосконаленні національного механізму оцінки ризиків, що має стати інструментом випереджувальної антитерористичної політики — орієнтованої на виявлення, нейтралізацію та запобігання загрозам ще до моменту їхньої реалізації. Таким чином, актуальність теми зумовлена не лише зростанням терористичних ризиків, а й наявністю низки концептуальних і прикладних проблем, які не дозволяють ефективно реагувати на них у сучасних умовах. Вивчення цих проблем та пошук шляхів їхнього вирішення становить необхідну передумову для підвищення стійкості національної безпеки України.