Обов'язок оцінки нових видів зброї на відповідність міжнародному праву і становлення механізму його реалізації в Україні

Abstract

Міжнародне гуманітарне право, що регулює поведінку держав в збройних конфліктах, встановлює обмеження озброєнь, засобів і методів ведення війни. Вже в ранніх документах, таких як Гаазькі конвенції 1899 та 1907 років, встановлюють, що “воюючі сторони не користуються необмеженим правом у виборі засобів завдання шкоди супротивнику” [1, ст. 22] [2, ст. 22]. Найновіша редакція цього положення міститься в статті 35 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року (далі – Протокол І), відповідно до якої “у разі будь-якого збройного конфлікту право сторін, що перебувають у конфлікті, обирати методи або засоби ведення війни, не є необмеженим”